Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкозайняла архітектура. Скульптура зверталася до глядача образами запропонованихвладою радянських героїв. Монохромність кольорових сполученьу живописних композиціях мотивувалася протиставленням занепадницькимявищам «буржуазної культури» — імпресіонізму та авангардизму.Особливо міцну соціальну та економічну підтримку з боку офіційної владиотримав політичний плакат. Характерним стало використання в ньомуцитат з промов Й. Сталіна, М. Хрущова, а пізніше Л. Брежнєва. Образ вождяі політичні гасла поширилися також в станковій та книжковій графіці.Мистецька критика у діалозі з художником мала керуватися раз і назавждиокресленими ідеологічними нормами.9. Завершував тоталітарну модель художньої культури в Україні 1930–1950-х рр. синтез мистецтв. Архітектура так само стала на рейки соціалістичногореалізму, поєднуючи в собі скульптуру, монументальний живопис.В Україні, як і взагалі в Радянському Союзі, проблема синтезу, крім мистецького,набувала ще й політичного значення. Свого роду архітектурниммаяком, прикладом бажаного синтезу став проект суперколосальногоПалацу Рад у Москві. Порівняння архітектурних та скульптурних образів,живописних творів українського мистецтва 1930-х рр. з тенденціями, щопоширювались в інших тоталітарних системах того періоду, показує спорідненість.Так образи здорової, фізично міцної людини у творах українськихживописців Ю. Бершадського, І. Мучника, С. Григор’єва, Ф. Кличката ін. мають типологічну схожість з образами німецьких художників А. Кампфа,С. Хільца, іспанського художника Р. Сон-Скува. Разом з тим існуєдосить помітна відмінність: німецькі митці (живописці І. Залінгер, Е. Цобербир;скульптори А. Брекер, Й. Торак, Й. Вакерле) зображували оголенечоловіче й жіноче тіло, експонуючи твори на багатолюдних виставках.10. Упродовж періоду, що описується, незважаючи на страх, що поширювавсяв центральній та східній частинах України із зміцненням тоталітарногорежиму, українська мистецька інтелігенція у відповідь на обов’язковедотримання принципів соціалістичного реалізму намагалася чинити опір.Найбільш переконливим прикладом була діяльність школи М. Бойчука, знищенійшляхом репресивних заходів 1937 р. Втім, опір так чи інакше зберігався,особливо у найбільш віддалених від зв’язку з політикою жанрах (наприклад,пейзаж, певною мірою станкова та книжкова графіка). І в межах,нав’язуваних соцреалізмом, коли нівелювалися творча особистість та худож-546