Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Стан наукової розробки теми…вийшли друком монографії Г. Єфіменка «Національно-культурна політикаВКП(б) щодо радянської України (1932–1938)» [130], В. Нікольського«Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець1920–1950-ті рр.)» [270], Ю. Шаповала «Україна ХХ століття. Особи та подіїв контексті важкої історії» [411]. Найбільшим твором історично-політичногожанру, глибоким дослідженням терору в Україні є монографія «Масовийтерор як засіб державного управління в СРСР 1917–1941 рр.» [45], за яку їїавтор, С. Білокінь, був удостоєний Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.Практично в кожній з вищенаведених праць є прямі свідчення, документи,спогади про культуру і, звичайно, про образотворче мистецтво 1930–1950 рр., що стало темою нашого дослідження. Тому сьогодні нехтування чинесприймання такого історичного матеріалу у мистецтвознавчих працях єхибним для бачення побудови професійної розвідки.На основі вивчення спеціальної мистецтвознавчої літератури, газетнихта журнальних статей 1930-х рр., а також матеріалів, опублікованих післяВеликої Вітчизняної війни у вітчизняних та зарубіжних виданнях, опрацюванняархівних матеріалів, що стосувалися даної теми, у ДМЛМУ, Музеїтеатру, в архіві НСХУ, приватних архівах (О. Вишні, І. Штільмана), ознайомленняіз сайтами інтернетмережі та десятків інтерв’ю з учасникамихудожнього процесу (О. Артамонов, М. Родін, Є. Афанасьєв, В. Забашта,В. Константинов та ін.) доходимо висновку про необхідність якнайшвидшогоопрацювання багатого фактологічного матеріалу, зокрема — створеннявсеукраїнської фонотеки записів свідків — художників та мистецтвознавців,які жили і працювали у період тоталітарного режиму в різних місцяхУкраїни. Потребу в цьому диктує похилий вік респондентів та різновекторністьїх оригінального бачення згадуваного періоду.Серед приведених як приклади літературних джерел є маловідомі матеріали1930-х рр. (газетні, журнальні статті), статті та дослідження у спеціальнихмистецтвознавчих збірках повоєнного часу, монографії, підручникиз естетики. Наступним напрямком опрацьованої літератури є збірки сучаснихвчених, що були видані в Україні, Росії та США, у країнах ЗахідноїЄвропи. Відносно нечисленними, проте надзвичайно важливими є публікації,які регулярно з’являлися в середовищі української еміграції, фіксувалиспогади очевидців, змальовували реальні історичні факти, повертаючиз небуття імена художників, висвітлюючи їхню творчу і виставкову діяль-31