Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкоборотьби з конструктивізмом на етапі його заміни новим архітектурнохудожнімстилем — сталінською неокласикою. Тоді ж, 1934-го, учасникизборів одноголосно визнали проблему синтезу мистецтв однією з найважливішихпроблем творчої програми всього радянського мистецтва. «В історіїмистецтва немає проблеми більш складної і більш відповідальної, ніжпроблема творчої співпраці окремих мистецтв. Ця найскладніша творчапроблема постає перед нами не лише в плані теорії мистецтва, але і як актуальнепитання живої художньої практики наших днів. Радянське мистецтвовисуває проблему синтезу трьох просторових мистецтв як одного з найважливішихпунктів своєї творчої програми» [259, с. 186]. Зрозуміло, щопитання синтезу мистецтв зовсім не було лише радянським. Архітектонікабудівлі, вплив форми, залежної від групування її елементів, величини, взаємодіїз тлом та простором, пов’язувалися з просторовим характером людськогосприйняття в багатьох архітектурних школах світу. Проблемамсинтезу мистецтв приділялося багато уваги в Баухаузі — европейськійархітектурно-дизайнерській школі нового зразка. Баухауз виріс із школихудожніх промислів у Веймарі, яку заснував Анрі Ван де Вельде. Берлінськийархітектор Вальтер Гропіус очолив Школу художніх промислів і Вищехудожнє училище у Веймарі. З 1920-х рр. це об’єднання стало називатися«Державний Баухауз». Революційність його засад на десять років випередилапроблеми синтезу в СРСР. Вальтер Гропіус вимагав від викладачіві студентів щонайбільше експериментувати та об’єднувати в один потікмистецтво дизайну, архітектури, декорації, а також міцного академічногомалюнка, що змінювався на абстрактне відчуття у кількагодинних спеціальнихзавданнях — клоузурах. Серед вчителів школи були художники, математики,природознавці, скульптори, графіки, сценографи. Варто згадатиімена Й. Іттена зі Швейцарії, Г. Маркса з Берліна, Л. Могой-Надяз Угорщини штудгартця О. Шлеммера, В. Кандинського з СРСР, американцяЛ. Файнінгера, швейцарця П. Клєє. Уже перші випуски школи дали новіімена у світовому мистецтві дизайну та архітектури. Ними стали М. Броєр,Г. Баєр, Й. Альберт [118, с. 18]. Пошуками психологічного сприйняттяформи пояснюють незаперечення формальної естетики та концентруванняв галузі вивчення композиційної цілісності форми з її елементами. На концептцього вчення вплинули погляди та теоретичні розробки К. Малевичаі особливо В. Кандинського, виконані спеціально на замовлення В. Гропіуса.338