Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Соціально-політичне тло і художнє життя…с. 121]. Однак не можна зменшувати силу деяких «критичних» творів,наслідками яких ставали понівечені долі, знищені твори мистецтва, а подекудироки заслань у сталінських, хрущовських та брежнєвських таборах.Першого березня 1936 р. в газеті «Правда», що розповсюджувалася по всіхкуточках колишнього СРСР, з’явилася сумнозвісна стаття «О художникахпачкунах».Матеріал був редакційний, тобто без конкретного підпису, алеразом з тим всі знали, хто автор. За свідченням С. Маршака, анонімом бувпубліцист-мистецтвознавець Д. Заславський, який виконував соціальнезамовлення правлячої верхівки. Кінцева мета статті — ствердження методусоціалістичного реалізму. Звичайно, автор розумів, що паплюжить ні в чомуне винних митців — росіянина В. Лебедєва і українця В. Конашевича, якіілюстрували знамениті дитячі вірші про перемогу над Дніпром, про хлопчика,який написав листа Ворошилову, та про народних героїв Дядю Стьопута пожежника Кузьму. Директивна стаття була навмисно надрукованаперед початком масових репресій серед інтелігенції. Спілки художників щене існувало (в Україні Спілка з’явиться лише 1938-го), але всі митці одностайнозаявили про свою підтримку позицій соціалістичного реалізму.Атмосферу Великого Страху було створено. Наступна хвиля наступуна мистецтвознавство поновилася у післявоєнні п’ятдесяті. Система бралареванш за статті І. Будника, І. Врони, В. Татліна, Л. Владича. Кампанія протикосмополітизму почалася 1949 року. Головні звинувачення — «низькопоклонництвоперед Заходом», оспівування формалізму та імпресіонізму.Знаковою фігурою несправедливості в Україні став Леонід Владич. Боротьбаз космополітизмом у мистецтвознавстві, літературі, образотворчому мистецтвіне обов’язково вибирала жертвою єврея. Зарахованого до «підспівувачівкосмополітів» чекала партійна розправа. Із виступів на Шостому розширеномупленумі Спілки радянських художників України, що відбувся17 травня 1949 р. в Києві, досить навести промову мистецтвознавця Я. За тенацького:«Во второй статье “За більшовицьку ідейність в українськомуобразотворчому мистецтві” А. С. Пащенко, критикуя мой доклад о графикена 8-й выставке, правильно указывает на ряд ошибочных положений.Однако он сам скромно умалчивает о своих порочных положениях в искусствоведении.Тов. Пащенко, например, весьма хвалит в газете порочноеформалистическое произведение скульптора Муравина “Клятва”. Мнека жет ся, что тов. Пащенко пора бы подвергнуть уничтожающей критике77