Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Особливості розвитку образотворчого мистецтва ГаличиниДо 2000 р. архів відомого українського графіка Василя Ілліча Касіяна, щозберігається у Києві в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтваУкраїни (Ф. № 196, оп. 1, спр. 186) було зачинено для загального користування.Збираючи матеріали до книги про розвиток соцреалізму в Ук ра ї ні,автор цих рядків натрапив на листування Олени Кульчицької з тодішнімГоловою Спілки радянських художників Василем Касіяном. У архівній справіне було жодного запису попередніх мистецтвознавців-дослідників, з чого можназробити висновки, що матеріали в даній роботі друкуються вперше. Листуванняохоплювало період від липня 1945 р. до січня 1956-го. Виходячи з норммистецтвознавчої етики, у даному дослідженні пропонуються лише деякі фрагментилистування О. Кульчицької з В. Касіяном, які, на наш погляд, цілкомспростовують політичну заангажованість знакової львівської мистецькоїпостаті у співпраці з радянськими офіційними мистецькими установами. Подіїперших післявоєнних років нами трактуються як бажання Олени Кульчицькоїу новій політичній обстановці не залишитися непоміченою не лише у локальномульвівському середовищі, але й в межах усієї мистецької України та СРСР.Можливо з психологічної точки зору це логічно пояснюється тим, що мисткинябула надзвичайно амбітною і публічною особистістю. Саме цей аспект її життяі був помічений і розпрацьований «творцями» радянського мистецького соціумуперіоду боротьби в західних регіонах і остаточного ствердження у східних,південних та центральних нового мистецького методу-стилю — соціалістичногореалізму. Мистецькі надбання і ті перемоги, які виводили О. Кульчицькуу лідери дорадянського періоду Галичини, могли привести до протилежногорезультату в Галичині радянській. Адже ставлення радянської влади до західноїукраїнської інтелігенції відзначалося особливою провокативністю та жорстокістю.Відсоток західних українців серед інтелігенції, духовенства та й простосвідомих людей, що після переможного травня 1945 р. опинилися у сталінськихкатівнях може бути порівнянний хіба що з кількістю прибалтійськоїінтелігенції. Згідно з теорією психоаналізу акцентуйовані особи можуть достатньолегко змінювати векторність своїх уподобань завдяки досягненню головноїідеї — залишатися лідером. З перших післявоєнних днів в СРСР-УРСР сталозрозумілим, що очолити перший ешелон мистецьких лідерів держави виключнотворчими засадами було неможливо. Доволі часто талант і професійні здібностізалишалися на другому плані, а головними чинниками успіху ставала партійнаприналежність, оспівування і підтримування комуністичної ідеології і вмін-521