Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Театр 1930–1950-х рр. очима художника і глядачаопери та балету, 1950), «Навіки разом» Л. Дмитерка (Одеський українськийдраматичний театр ім. Жовтневої революції, 1954), «Садко» М. Римського-Корсакова (Одеський театр опери та балету, 1954), «Берег надії» А. Петрова[43, 1955].Творчий процес у сценографії початку 1950-х рр. не чекав політичногодозволу на подальший розвиток як і в українському, так і в російськомутеатрально-декораційному мистецтві. Нове післявоєнне покоління майстрівприйшло у європейське, та і в світове мистецтво з новими ідеями, свіжимипоглядами на роль художника в театрі. Деякі автори в 1970-ті — 1980-тіспрощено та надто узагальнено підходили до оцінки цієї доби, не помічаючи,що картина загального процесу була ширша, повнокровніша. «В конце40-х — начале 50-х годов появилось много оформлений — пышныхи безвкусных пустоцветов, за которыми не стояло ни больших мыслей,ни больших чувств. Натурализм и правдоподобие зачастую отождествлялосьс художественной правдой и жизненностью» [44, с. 199].Майстри сценографії, які в середині 1950-х рр. увійшли в пору творчоїзрілості, заявили про себе в українському театрально-декоративному мистецтвів 1930-ті рр. Вони сміливо розпочали творчий діалог із уславленимихудожниками старшого покоління, фундаторами вітчизняної сценографії:і А. Петрицьким, О. Хвостенко-Хвостовим, В. Меллером, М. Драком, Б. Ко сарєвим, М. Тряскіним. Чималий творчий доробок вже мали Ф. Нірод, А. Волненко,М. Духновецький, П. Злочевський, Д. Овчаренко, Л. Писаренко,Г. Несте ровська, О. Плаксій, Й. Юцевич, М. Греченко, Д. Власюк, В. Бо рисовець,Ю. Стефанчук, Д. Нарбут, О. Бобровников та інші. Разом із майстрамистаршого покоління вони утворили національну школу сценографії, якав середині 1950-х рр. не поступалася, а навіть багато в чому була вищою зацілий ряд європейських і радянських шкіл сценографії за професіоналізмом,майстерністю, володінням широким арсеналом зображувальних засобів.Після війни київська та харківська школи сценографії відродилисяв період початку 1950-х — середини 1950-х рр., не втратили своїх творчихрис, а збагатили і розвинули власний набутий мистецький досвід.«Всестороннее, углубленное осмысление отношений человека с окружающиммиром, раскрытие сложнейших процессов нравственных исканийпотребовали расширения арсенала выразительных средств, решительногообновления принципов художественного освоения действительности.429