Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченков оформленні художника П. Дяківа 1910 р., де відверта шаржованістьу побудові костюмів, у гримі персонажів, декорацій надавала виставі характерубуфонадної музичної комедії [49, с. 52]. Л. Писаренко зробив акцентна бурлескній і травестійній лінії сюжету, разом із тим у декорації були привнесеніліро-епічні мотиви. В архітектурі декорацій зоровий образ української«Енеїди» поставав у полістилічній гротесковій сполуці давньогрецькихколонад, скульптур, каріатид і разом з тим портал був вкритий стріхою,поруч — тин з гарбузами, дзеркало сцени — морський краєвид. Всі ці пластичнісюжети декорацій не справляли враження еклектичного поєднання.Костюми, створені Г. Нестеровською до «Енеїди», — підкреслено травестійні,часом маскарадні. Наприклад, Афіна в українській сорочці та плахтібула оточена почтом в давньогрецькій одежі. Такі риси в оформленні вистави,в персоніфікації костюмних розробок підсилювали жанрову спрямованістьвистави [39, с. 220].Полістилічність і поліфункціональність, широта образних узагальненьв структурі сценографії стає ознакою творчого методу у роботі українськихтеатральних художників другої половини 1950-х рр.Все частіше театральна декорація, весь її пластичний комплекс стаєбільш насиченою власними сюжетними мотивами, які тісно інтегруютьіз режисерським задумом, продовжують і розкривають тему-ідею сценічноготвору, музичної драматургії опери, балету. Описовість і розповідальністьу декораціях, костюмах стає не головним методом при створенні зоровогообразу, а лише одним із багатьох художніх засобів. У сценографії ширшевикористовують тонально-колористичні особливості живопису, архітектурнихмотивів, конструктивно-структурне мислення стає більш сміливішим[51, с. 134–136].Балетна вистава «Лісова пісня» М. Скорульського (за твором ЛесіУкраїнки) з’явилася на сцені Київського театру опери та балету ім.Т. Шевченка водночас із «Енеїдою». Художник-сценограф «Лісової пісні»А. Волненко, як і в попередніх своїх роботах у Київській опері: «Катерина»М. Аркаса (1955), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1955),основу побудови зорового образу створювала за допомогою колористичноїпартитури сценічних пейзажів, тісно пов’язаної з музичними образами,з тональною і модуляційною структурою форми музики. У «Лісовій пісні»за цим принципом зображена зміна стану природи в різні пори року, чи436