Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкоа з початком весни, протягом літа і осені велика кількість російських художниківприїздила до України і Криму.Протягом двох років кількість членів організації сягнула майже 200осіб. Взимку 1927 р. відбувся перший з’їзд (у деяких документах — нарада),а влітку другий, де було прийнято важливе рішення щодо консолідації усіхтворчих українських сил навколо ювілейної художньої виставки до 10 річниціперемоги у жовтневій революції. Слід зауважити іще один фактор.Російська організація була визнана тодішнім урядом і мала урядову підтримку.Зважаючи на те, що переважна більшість митців є люди асоціальні,сперечатися з державною інституцією на початку заснування українськіхудожники не стали. Розбіжності проявилися у наступних етапах розвиткухудожнього процесу новоствореної держави.Протягом 1928–1930 було проведено два зїзди, а виставкова діяльністьне припинялася від 1925-го. Пройшли виставки у Києві (1925, 1926), Полтаві(1927, 1928), Чернігові (1928), Харкові (1927), Москві (1927).Ідеологічні розбіжності почалися 1927 і визріли у конфлікт 1929 року.Група Ф. Кричевського разом з вітчизняними метрами І. Їжакевичемта Г. Світлицьким демонстративно відмежувалися від комуністично налаштованихукраїнських і російських художників і заснувала нове «Українськемистецьке об’єднання» (УМО). АХЧУ залишалася потужною мистецькоюланкою, підтримуваною офіційною владою. У виступах і в деклараціях всілякопідкреслювалося пролетарська єдність і пролетарська складова. 1930-гороку АХРР та АХЧУ повністю перетворюються на політичні організації.Московське керівництво пильно слідкує за українськими філіями, залучаючидо спільних дій. В журналі «Мистецтво в маси» за 1930 р. № 20 (12) буденадруковане звернення міжнародного бюро революційних художниківдо усіх революційних художників світу.» Документ носитиме відверто політичнийхарактер. « Гігантські успіхи соціалістичного наступу пролетаріатунезаперечні. Саме тому світовий імперіалізм готує війну СРСР. Ми протифашизму і білого терору і особливо проти скаженого польського фашизмуі терору в Західній Україні та Білорусіїї, проти соціал –фашизму — соціалдемократії».Важко сказати, як цей заклик було сприйнято в колах українськиххудожників. Разом з тим того ж 1930 — го року АХЧУ трансформуєтьсяу Всеукраїнську асоціацію пролетарських митців (ВУАПМИТ), якапроіснувала до 1932 р. під керівництвом А. М. Комашка.46