Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Архітектурне середовище Харкова 1930-х ррДиспут пройшов на основі розгорнутої більшовицької критики та самокритикиз основних питань художньої творчості. В диспуті брали участь 350художників, серед них відомі художники Москви та Ленінграду: І. Бродський,Н. Грабар, М. Сар’ян, Б. Йогансон, П. Котов, Г. Ряжський, Г. Шегаль. Учасникидиспуту зазначили, що виставка продемонструвала значний по ступвперед у розвитку українського мистецтва, особливо його ідейного спрямування.Вона показала, що художники Радянської України правильно зрозумілилінію партії в мистецтві — курс на соціалістичний реалізм [3].В кінці 1930-х рр. уже добре знаний художник В. Касіян виступивіз статтею «Молоді художники Харкова» в московському журналі«Творчество» (1930, № 12). [17] Він проаналізував творчість молодиххудожників і як найбільш талановитих відзначив В. Савіна, М. Дерегуса,Д. Шавикіна, Ю. Садиленка, Є. Світличного, П. Борисенка, С. Беседіна,М. Добронравова, П. Супоніна.В 1934 р. після переведення столиці у Київ в Україні була проведенанова реформа художньої освіти. Харківський та Одеський художні інститутибули переведені в ранг технікумів підвищеного типу. На основі робфакуХарківського художнього інституту було відтворено Художнє училище.Деяких провідних педагогів Харківського інституту (М. Шаронова, І. Падалку)перевели в Київський художній інститут. До Києва переїхали також такіпровідні художники як Ф. Кричевський та А. Петрицький. Професор інститутуМ. Федоров за запрошенням І. Бродського переїхав у Ленінград, щобвикладати в Інституті ім. Репіна.Харківський художній технікум повернув статус інституту в 1938 р. придиректорові О. Анісімовій. Того ж року на педагогічну роботу в інститутбули запрошені відомі художники: М. Самокиш, Л. Крамаренко, М. Дерегус,В. Касіян, М. Козик, В. Мироненко, І. Мельгунова.Були створені персональні творчі майстерні М. Самокиша, Л. Крамаренка,В. Касіяна, М. Козика. Інститут знову почав здобувати заслуженийавторитет й займав провідне місце серед художніх учбових закладів не лишеУкраїни, а й Радянського Союзу.Велика Вітчизняна війна (1941–1945 рр.) суттєво вплинула на мистецтвоХаркова та всієї Слобідської України. Деякі художники — Г. Цапок,А. Любимський, М. Рибальченко, М. Огнівцев та багато інших, хто прийшову мистецтво у післявоєнні роки, працювали в складі фронтових бригад495