Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченконя спілкуватися з керманичами від культури. Разом з тим на перші ролі обиралисявідверто сильні, «розкручені» митці. Прак тично завжди вибір зупинявсяна талановитих, своєрідних особистостях. Серед жіночого загалу на сходітакою фігурою стала Тетяна Яблонська — «найталановитіша учениця ФедораКричевського ще до війни примусила звернути на себе увагу вчителів і художніхкритиків. Її картина «Стара з рибою» 1938 р. причарувала правдивістюпередачі образу, логічною, вивіреною композицією, матеріальністю формиі віртуозним відчуттям кольору. Війна перервала щасливі студентські роки,багато друзів, однокурсників загинуло на фронтах. Тетяна Яблонська працювалау колгоспі. Можливо, це був знак долі, бо через п’ять років набутий життєвийдосвід, що прийшов під час праці серед простого колгоспного люду,зробить молоду київську художницю всесвітньо відомою. Полотно із аскетичноюназвою «Хліб» 1949 р. підніметься над усіма іншими жанровими живописнимикартинами величезного СРСР. Каторжна жіноча праця у повоєнномуселі, де практично не залишилося чоловіків, у творі Тетяни Нилівни перетворюєтьсяна філософську сповідь, так майстерно зроблену з точки зору живописнихканонів, що найприскіпливіші «мистецтвознавці у цивільному» не змоглизаперечити могутньої сили таланту майстрині. По лот но «Хліб» вивчаєтьсяу всіх мистецьких академіях світу, як найкращий зразок українського мистецтвадоби соціалістичного реалізму. Найсуворіші критики стають безсилимипроти геніального твору. Вже згодом аналоги українського «Хліба» будутьзроблені живописцями східних республік, Білорусії, Росії, Грузії, але вищеритмічної пластики Яблонської так ніхто й не підійметься. Кількома рокамираніше, у 1946-му художниця напише невеличку роботу «Тополі на БульваріШевченка». У першому післявоєнному році створити абсолютно імпресіоністичнийтвір міг дозволити собі лише некон’юнктурний і, що найголовніше, дужесміливий митець. Звернення до імпресіонізму могло коштувати волі [12].На заході вибір зупинився на Олені Кульчицькій. Опрацювавши листиКульчицької до Касіяна, можна зробити впевнений висновок, що роль лідераі такої фігури у мистецтві, про яку пишуть газетні публікації, влаштовуютьперсональні виставки, запрошують до столичних президій, художниціна першому етапі явно подобалася. Трансформація образу «передовоїхудожниці» у розумінні самої мисткині видозмінювалася з кожним наступнимроком молодої радянської влади в західній Україні. Наочно це репрезентуєзгадане листування.522