Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Соціально-політичне тло і художнє життя…с. 17]. Про зустріч художників з вождями можна прочитати у мемуарахІ. Бродського, у листуванні Є. Кацмана [235, с. 168]. Ім’я конкретного винахідникасловосполучення, якому судилося увійти у світову історію, досі невідоме.Існують думки, гіпотези і припущення, що це винахід О. Жданова,М. Горького чи навіть самого Й. Сталіна. Явної ж помилки тут немає, протепіонерство ідеї безперечне. Адже «соціалістичний» від «соціум» міг належатибудь-якій державі, «реалізм» як поняття, як назва зображуваного сягаву сиву давнину. Академічне реальне, або натурне, відображення у пластичнихмистецтвах і літературі було і залишається у всьому світі найзрозумілішимдля народних мас, а у Радянському Союзі це стосувалося ще й трудової інтелігенції.Дарма сперечаються вчені щодо терміна. Народився він зовсім не уМоскві на квартирі пролетарського письменника, а у Словенії, ще у 1896 р., деодин із священиків, що спостерігав «за изменениями в социал-демократическойлитературе, отметил, что происходит рождение не просто социального,а «социалистического реализма» (цитуємо мовою оригіналу) [354, с. 114].Соціалістичний реалізм як метод було проголошено 30 серпня 1934 р.на Першому всесоюзному з’їзді радянських письменників [303, с. 67]. Такбули продемонстровані майбутні принципи тоталітарної культури — культвождя, що після святкування 50-річчя Й. В. Сталіна набирав загрозливихмасштабів, і однодумство у висвітленні будь-яких рішень. Результатомз’їзду стала сформована художня ідеологія, а не лише головний творчийхудожній метод радянського мистецтва, як спочатку сподівалися. І ще одинаспект, мало згадуваний у дослідженнях періоду, ставив проголошенийметод у ранг священної недоторканності. Соцреалізм народився як інструменткласової боротьби. У чиїх руках він опинявся, тому і служив. Можливо,одним із перших це зрозумів Горький у боротьбі зі своїми опонентами.Голова Спілки радянських письменників боровся з модерністами у мистецтві,а період 1907–1917 назвав «самым позорным в истории русской интеллигенции»[105, с. 296].Вселенська ідея соцреалізму у величезному СРСР мала опиратисяна міжнародний досвід (скажімо, на такий, як інтернаціонал у політиці)і особливо утверджуватись творчістю попередніх (не радянських) прогресивниххудожників, культурних діячів. Передтечею її перемоги, такимчином, ставали неіснуючі, вигадані передумови культурної революції і їїголовного досягнення — утвердженого соцреалізму, що сприймався уже63