Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Синтез мистецтвХарактерною ознакою 1930-х рр. минулого століттяу художньому процесі України як складовоїчастини СРСР стало об’єднання діяльності представниківрізних видів мистецтва та доволі частевтілення в одній особі художника, скульптора,інженера, архітектора [150].У мистецтвознавстві 1930-х рр. виникає теорія«гармонійної єдності» архітектури, живописута скульптури. По суті, це теорія об’єднання усіхпластичних мистецтв, бо зрозуміло, що у живописіобов’язково присутній малюнок, а без знаньанатомії не зліпити фігуру. «Найбільш рішуче цейповорот від тотального синтезу до ідеї «гармонійноїєдності» архітектури, живопису та скульптуризастосовується в радянському мистецтві1930-х,» — читаємо книзі Є. Муріної «Проблемисинтезу просторових мистецтв» [259, с. 57]. В ра дянському мистецтвознавстві початку 1980-х рр.побутувала думка, що нова зацікавленість до синтезумистецтв була пов’язана з переломом у розвиткурадянської архітектури, коли себе начебтосамознищує утопічна життєбудівна програмаконструктивізму і в архітектурні лідери висуваютьсятрадиціоналістські течії під проводомІ. Жолтовського, І. Фоміна, В. Щуко, О. Щу сє ва,О. Таманяна, які головну увагу приділяли «…глибинномувивченню творчих принципів епох335