Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченковладі» [88]. Саме цій фразі судилося стати пророчою на наступні десятьроків мирного життя, п’ять немирного і ще на чотири десятиліття, що минулипісля воєнних лихоліть.З 1930-го до 1960-го радянська Україна пережила боротьбу з куркульством,колективізацію першу і другу, голод, голодомор, культурну революцію,великий терор 1937–1938 рр., культ особи, початок війни, окупацію,державну зраду, боротьбу з українськими буржуазними націоналістами,боротьбу з космополітами, боротьбу з імпресіонізмом та формалізмом.Наша мета — розповісти докладніше про етапи знищення сталінськимрежимом української культури, бо кожен з вищезгаданих етапів мав конкретнийвплив на спотворення розвитку мистецтва держави.Як йшлося в дослідженні раніше, 1920-ті рр. в Україні, особливо їх другаполовина, увійшли в історію загальним піднесенням культури, серед якоїлітература і образотворчі мистецтва у кількості і якості народжених шедеврівмогли змагатися з будь-якою розвиненою державою світу. Одним із поясненьтакого бурхливого злету українського культурного феномену 1920-хможе служити українізація [102, с. 93–105]. Відомий український критикі перекладач Микола Зеров винайшов небачений раніше напрямок — неокласицизм,який врешті став могильником філософії, теорії та практики пролеткульту— магістрального мистецького культурного спрямування періоду.Як наслідок боротьби напрямків у культурному середовищі країни виникаєчимало творчих угруповань. В літературі це такі, як «Плуг», «Гарт»,«ВАПЛІТЕ» та ін., у театрі — «Березіль», в образотворчих мистецтвах —АРМУ, АХЧУ, УМО, «Жовтень», ВУФХО, ВУАПМИТ [197, с. 8–10]. Великакількість угруповань, творчих напрямків і уподобань у образотворчості свідчилипро розвинену інфраструктуру мистецького соціуму держави.Тридцяті роки почалися з застрашування. Роз’яснення з’явилосяу пресі 21 січня 1930 р. в газеті «Красная звезда». Це був розлогий текст прокуркуля, якого треба ліквідувати як клас. Хоча ні за кількістю, ані за політичноюсилою куркульство (заможне селянство) класом не було. Генофондселянина-трударя нищився заради політичної авантюри. Цей факт стаєключем до розуміння багатьох інших, наступних дій влади, коли політичнагра формувала ситуацію, що народжувалась лише через деякий час, а їїпочаток міг логічно ніяк не пов’язуватись з бажаним закінченням. Сьогодніважливо не забувати, чиїми ж руками проводилося розкуркулення. Як відо-72