Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкоку 1960-х рр. — фактично цей період розпочався після 1956 р. ХХ з’їздуКПРС), що значно розширила коло тематики, сюжетів, видань нових творіввітчизняних і зарубіжних авторів.1957 р. на ювілейній виставці з’явилися роботи графіків нової генерації:експоновані ілюстрації (шість ліногравюр) Г. Якутовича до повісті «ФатаМоргана» М. Коцюбинського. «Ілюстрації Якутовича до “Фата Моргана”побудовані в плані просторового світлотіньового рішення. Світло і тінь відіграютьв них домінуючу роль незалежно від того, відбувається дія при денномусвітлі чи при нічному. Форма моделюється тільки в світлих місцяхі зовсім зникає в тінях, які виглядають глухими, непрозорими плямами. Цемогло б справляти неприємне враження, якби художник з незмінним почуттямне врівноважував їх плямами світла. За характером формальної мовиілюстрації набули нових ознак публіцистичної графіки» 52 .У 1957–1958 рр. виражальні засоби книжкової та станкової графікиГ. Якутовича мають безпосередній зв’язок із народними джерелами, —митець водночас концентрує та узагальнює складові побудови теми та ідеїіз чітко виліпленим монументальним образом. Г. Якутович створив за мотивамигуцульського побуту та переказами, легендами ліногравюру «Гуцулка»,«Бокораш», «Аркан», «Послухайте, люди добрі, що маю казати…», а такожілюстрації до книги М. Білого і В. Грабовецького «Як Довбуш панів карав»,що були насичені суворої, але й піднесеної романтичності. Напруженоїдинаміки творів цієї доби художник досягав загостренням окремих елементівкомпозиції, що у своєму стриманому рухові, були однак поєднані у ритмічностіта гармонійній побудові.В середині 1950-х років розпочинає свій плідний творчий шляхА. Базилевич, графік багатогранного діапазону, майстер тонкої інтерпретаціїобразів вітчизняної та світової літератури. В роботі над малюнкамидо книжок «Піднята цілина» М. Шолохова (1954), «Записки причетника»М. Вовчка (1955), «Пригоди бравого вояки Швейка» Я. Гашека (1957),«Нариси бурси» М. Помяловського (1958), «Пан Халявський» Г. Квітки-Основ’яненка (1959). Ілюстрації до «Пана Халявського» належать до етапнихробіт художника цієї доби. Художник намагався своєрідно передатистиль самого письменника, де побут, одяг, місцевість, народні звичаї та мистецтвоХVІІІ ст. утворюють правдиве і типове тло сатиричного романсу.«Визначальна риса самобутньої мистецької особистості Базилевича — при-284