Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкопродукції. Щомісяця вилучалися з обігу десятки та сотні видань, авторибагатьох книжок зазнали утисків та репресій. В академічній «Історії українськогомистецтва», що вийшла у світ в середині 1960-х років, про творчуситуацію 1930-х років оптимістично писалося: «Перед художниками посталосерйозне завдання знайти виразні графічні засоби розкриття ідеї літературноготвору і психологічного стану літературних героїв та надання їмвірної соціальної характеристики. Все це спонукало до активних пошуківправдивої високохудожньої форми, що якнайкраще відповідала б образномута ідейному змістові ілюстрацій» 10 . Багатьох митців соціальне становищев УРСР змусило вдатися до подальшої ідеологізації своєї творчості. Разомз тим, наскільки це було можливо, вони протистояли партійним вимогам, щоповертали мистецтво назад, зупиняючи його поступ Чимало провіднихукраїнських графіків, не стало на шлях конформізму. Вони створюваликнижкові ілюстрації, виконані на рівні високої майстерності, сповненіповнокровних і переконливих образів, індивідуальної манери, технічноїдосконалості та стилістичної виразності. Плідно працював І. Їжакевичу другій половині 1930-х років, — він створив оформлення до «Лісовоїпісні» Лесі Українки, «Бориславських оповідань» І. Франка, «Фата-моргана»М. Коцюбинського (1936–1937). Визначною сторінкою у творчостіІ. Їжакевича стало оформлення «Кобзаря» (1939), де художник зробив ілюстраціїне тільки до поем Т. Шевченка, але й до невеликих за розміром поетичнихтворів. Ліричною схвильованістю були проникнуті ілюстраціїО. Довгаля до «Вибраних творів» П. Тичини (1939), С. Конончука до творівІ. Франка (1940). Виразною динамікою та оригінальністю задуму булипозначені ілюстрації Л. Каплана («Народжені бурею» М. Островського,1940), Б. Бланка та М. Фрадкіна («Мандри Гулівера» Дж. Свіфта, 1935),Д. Шавикіна («Слово про Ігорів похід», 1940), М. Дерегуса («Енеїда»І. Котляревського, 1936), Г. Пустовойта («Вибрані твори» І. Франка, 1936),С. Нелепінської-Бойчук («Анна Карєніна», 1935). У ці роки змінюються прийоминабору й верстки. «Зовнішнє оформлення книги цього часу відзначаєтьсятенденцією поступового відходу від конструктивістських принципіврішення обкладинок, титулів…» 11Майстри, які працювали в галузі станкової графіки, наполегливо шукалив 1920–1930-х роках розширення діапазону формально-технічних виражальнихзасобів у штриховому офорті, ліногравюрі, літографії та в тради-264