Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Соціально-політичне тло і художнє життя…не подобалося італійському лідеру 1930-х. У Росії було репресовано чималомитців, але їх частка у співставленні з тими, що залишалися на волі, не йдев жодне порівняння з кількістю української творчої інтелігенції, фізичновинищеної у 1932–1941 рр. Отже, сумний висновок підтверджує, що тоталітарнийрежим, де б він не зародився, у Китаї чи в Іспанії, обов’язковонищить культуру. Але лише український тоталітаризм практично винищивнаціональну культуру держави (республіки), в деяких випадках — до ставідсотків. Так, наприклад, після 1930-х в Україні майже повністю зниклохудожнє ковальство і творче ювелірне мистецтво, як такі види художньоїтворчості, що обслуговували панівні класи до жовтневого заколоту 1917 р.[319, с. 31–40].Для остаточної внутрішньої перемоги і знищення протистояння в партіїрадянському керівництву знадобилося два десятиліття. Лише наприкінцідвадцятих Кремль зумів приступити до будівництва того суспільства, якевимальовувалось як соціалістичне, але насправді ніколи таким і не стало.Дуже короткий період з 1928-го до 1940-го сформував остаточну перемогурадянського суспільства в одній «окремо взятій державі». 1928-го року щене було культу особи Йосипа Сталіна. Початком «культу особи» доцільновважати 21 грудня 1929 р. — п’ятдесятилітній ювілей Й. Сталіна. Саме 21грудня головні центральні газети надрукували спеціально підібрані і добрепродумані замовником статті. Центральний орган ВКП(б) «Правда» в цейдень вийшла одразу з кількома матеріалами — «Керманич більшовизму»М. Калініна та «Залізний солдат ленінської гвардії» А. Мікояна, К. Ворошиловпідписався під панегіриком «Сталін і Червона Армія», С. Орджонікідзе під«Твердокам’яний більшовик». Знаковою стала публікація А. Бубнова«Ленінець, організатор, вождь». Таким чином, означення «вождь» перейшловід Леніна до Сталіна, а уся країна дізналася, хто такий ЙосипВіссаріонович. Пройде лише кілька місяців, і уже з літа 1929 р. відкритостане декларуватися «революція зверху». Культ вождя переріс у вищу стадію— репресії, з яких і почався наступний 1930-й рік [220, с. 213]. Терорв країні був і раніше, щоправда у набагато меншій мірі. Засобом державногокерівництва він стає з початку тридцятих. «Якщо ворог не здається, йогознищують», — слова із статті в «Правді» від 15 листопада 1930 року.Страшний цей вираз належить першому пролетарському письменникуМ. Горькому (цитуємо за книгою М. Геллера і О. Некрига «Утопія при71