Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкоті успіх. Високу оцінку надали виставі громадські діячі Чехії (серед них —Зденек Неєдми), що приїхали на прем’єру до Києва. «Продана наречена», які «Запорожець за Дунаєм», — одна з найкращих робіт О. Хвостенка-Хвостова 1930-х рр. Макет, створений сценографом до постановки «За порожцяза Дунаєм», був удостоєний 1937 р. срібної медалі на Міжнароднійвиставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті» у Парижі. УченьО. Хвостенка-Хвостова, визначний майстер театрального живописуА. Волненко, розпочав свій творчий шлях на сцені Харківської столичноїопери в середині 1920-х рр. (Він виїхав 1935 р. з Харкова і працював у Московськомуобласному театрі, а з 1951-го — до кінця життя працюваву Київському театрі опери та балету ім. Т. Шевченка). Серед оформленихним вистав, що посіли значне місце в українському театральному декораційномумистецтві кінця 1920-х і першої половини 1930-х рр., — «НаталкаПолтавка» І. Котляревського (1929, Харківський Народний театр), «Вій»М. Старицького (1929, там само), в Столичній опері — балети Б. Яновського«Ференджі» (1930), Л. Мінкуса «Дон Кіхот» (1931), опери «Борис Годунов»М. Мусоргського (1932), «Євгеній Онєгін» П. Чайковського (1933)і «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1934). ТалантА. Волненка як сценографа-інтерпретатора національної класики позначивсявже в роботі над «Наталкою Полтавкою» (сезон 1929–1930). Він створивживописно-декораційний еквівалент поетичної народної драмиІ. Котляревського [11, с. 13]. Зоровій партитурі цієї вистави була властиваніжна та чиста гармонія жовтих і зелених барв. Своєрідність полтавськогосела з його побутом була передана старанно відібраними деталями та фрагментамикраєвиду: невеликий ріденький тин, на ньому — великий дозрілийгарбуз (символ невдалого сватання Возного до Наталки), колодязь із журавлем,приземкуваті хатинки, тополі та степовий шлях губилися вдалині(художник застосував ефект повітряної перспективи), вальори зближенихтонів. Такий самий принцип побудови Волненком сценічного пейзажуможна було побачити і в виставі «Євгеній Онєгін» (1933), сцена дуелі;«Запорожець за Дунаєм» — хата Карася на березі Дунаю (1934).«Перша постановка «Бориса Годунова» режисером М. Фореггеромта художником А. Волненком на кону Харківської опери стала в історіїрадянської сценографії прикладом зрілого вирішення, талановитого і глибокогореалістичного проникнення у світ музичної драми.390