Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Стан наукової розробки теми…виток мистецтва, були замовчувані, а неординарні творчі явища й справжнійстан речей офіційними дослідженнями обминалися. На офіційномурівні дослідження хоча й частково проводилися, та не могли бути опублікованими.Отже, однобоке, тенденційне висвітлення подій та явищ було на той часявищем закономірним і непереборним. У нашому дослідженні видання цьогоплану ми брали до уваги здебільшого у сенсі констатації певних явищ, імені окремих творів, а також вивчення природи негативного впливу тоталітарноїсистеми на культуру і мистецтво, навмисного і цілеспрямованого регламентуванняофіційних сфер творчої діяльності, витіснення з них цілих мистецькихнапрямків і художників. До числа таких належать, зокрема, публікаціїМ. Ліфшиця та Л. Рейнгарта «Кризис безобразия: от кубизма к попарт»[222], В. Крючкової «Антиискусство: теория и практика авангардистскихдвижений» [200].Безумовним успіхом українського мистецтвознавства щодо вивченняі висвітлення проблем 1930-х рр. у пластичних мистецтвах стали 5-й і 6-йтоми «Історії українського мистецтва» [158; 159]. Слід пам’ятати, що авторськийколектив видання працював під ідеологічним партійним тиском,і навіть те, що було вперше після репресивних років згадано, а подекудинавіть проілюстровано твори художників — М. Бойчука, В. Пальмова,А. Тарана, П. Голуб’ятникова, М. Шаронова, І. Жданко, Д. Шавикіна,Ю. Садиленка, І. Штільмана, І. Падалки, М. Епштейна, В. Заузе, О. Павленко,М. Жука, А. Черкаського, О. Богомазова, М. Шехтмана, Ф. Кричевського,М. Рокицького, М. Павлюка, А. Іванова, К. Гвоздика, К. Єлеви, С. На лепінської-Бойчук,В. Татліна, К. Малевича, О. Мизіна, Л. По, Ж. Діндо,О. Архипенка, О. Куриласа, А. Манастирського, Р. Сельського, О. Новаківського,а також нерекомендованих до згадки мистецтвознавців І. Врони,П. Горбенка, Ф. Ернста, Я. Затенацького, Є. Холостенка, В. Хмурого, слідвважати значним здобутком.Важливо виділити публікації, що виходили у той час за кордоном, переважнов середовищі емігрантів. Це спогади очевидців, статті, в яких висловленінезаангажовані думки й реальні, не «підрихтовані» ідеологічно історичніфакти. Вони допомагають ввести в історичний обіг імена художників,що змушені були емігрувати, а значить автоматично ставали «ворогаминароду». Їхній унікальний творчий доробок, активну творчу виставкову21