Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Українське радянське мистецтво 1930–1950-х рр.Л. Муравіна «Молоді кадри скульпторів» [258], опублікованих в «Образотворчомумистецтві», підтверджують неприхований тиск на скульпторів.У оприлюднених матеріалах йдеться про необхідність боротьби з декоративізмомта відходом від натури. Будь яке формальне рішення образу, навітьнатяк на не академізм оголошується хибним і ворожим принципам партійностіта народності радянського мистецтва [258, с. 28–29; 90, с. 20].«Сталінське суспільство повинно було стати завершенням усіх шляхіввсього людства, і тому, що воно виявляється центром, перехрестям усіхдоріг, то все минуле також відчужується і стає також «нашим», — напишепро це В. Паперний у 2000 р. [282, с. 132].«Публічні каяття митців — художників, літераторів, музикантів, яків минулому віддавали данину модерністським пошукам, стають ознакамидоби. Симптоматичним для 1930-х рр. був факт остаточного звільненняМ. Гельмана від впливу “ворожих” т. зв. “формалістичних буржуазно-націоналістичних” тенденцій, що дало йому змогу в 1939 р. здобути звання професораскульптури Київського художнього інституту, де він працювавз 1926 р. Вимушений компроміс у творчості (до війни М. Гельман працювавголовним чином над портретною галереєю сучасників) рятує митця відфізичного знищення та позбавляє від нескінченних принизливих масовихобговорень особистої справи як неблагонадійного або ворога народу», —напише у ще не оприлюдненій праці М. Протас.У другій половині 1930-х рр. з’являється оновлене ім’я у скульптурнихколах країни. Це М. Гельман.Привертають увагу перш за усе правдивість відображення і зрозумілістьрепродукованих образів. Протягом п’яти років побачили світ «Будьонівець»(1935), «Колгоспник» (1936), «Піонервожата» (1939), «Інженер-винахідникКраківський» (1936), «Народний артист РСФСР В. Топорков» (1936), «Портретартистки В. Бендіної» (1939), «Т. Шевченко» (1939) та ін. Людмила Сак, київськадослідниця творчості М. Гельмана, 1975 р. у монографії «Макс Гельман»обережно обминає цей період у творчості скульптора, пишучи: «Однієюз основних проблем, що хвилювали радянських скульпторів наприкінці 1920-х— на початку 1930-х рр., було створення узагальненого образу радянськоїлюдини…» [325, с. 26] Насправді це був вимушений порятунок. Яскравим прикладомкомпромісного мистецького образу стає твір М. Гельмана «На кордоні»(закінчено 1937 р.) Твір став реабілітацією майстра. Композиція була139