Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СкульптураРозвиток української скульптури, як і скульптуриусього СРСР початку тридцятих років, маєпевні особливості. Перш за все це замовлена літературністьстворюваних образів, які мусять бутипопулярні та зрозумілі споживачу, тобто простомународу — переможцю. Широкого розповсюдженняв країні набуде гасло «Країна муситьзнати своїх героїв». Художники і особливо скульпториактивно включаться у таку популяризаторськуроботу. Цим буде пояснено два головнихпринципи тодішньої радянської і українськоїрадянської скульптури. Перше це те, що скульптор,як з власного бажання так і під примусом,стане прославляти і в такий спосіб підтримуватинову владу, другий — це те, що у образотворчомумистецтві масово з’являться образи, які раніше,навіть теоретично, не могли претендувати на мистецькеоспівування (образ радянської людини).Ці дві складові, помножені на політизацію образотворчогомистецтва, направлять розвитокукраїнської радянської скульптури у принциповоінше русло розвитку. Прикладом може слугуватиперша московська алея ударників соціалістичноїпраці, досвід якої стане обов’язковим длякопіювання у всіх тодішніх республіках.Нині відобразити, а тим більше дослідитиі проаналізувати розвиток української пластики129