Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Українське радянське мистецтво 1930–1950-х рр.дівчини» (гіпс) отримає диплом виставки присвяченій 40 річчю ВВВ, алезамість романтичного дівчиська, скульптор зобразить бездушну модель. Відромантики перших повоєнних років нічого не залишиться. Бездоганноюбуде майстерність, але вже суха і безкомпромісна. Натомість офіційнезамовлення –портрет двічі героя соціалістичної праці товаришки ВиштакС. Д., що встановлять того ж 1957 р. на батьківщині героїні в селі ЛосятинГребінківського району Київської області, стане зразком радянськогопарадного жіночого портрету. Сільску героїню — ланкову, задля подвигуякої працюватиме ціла ланка, приписуючи їй одній небувалі досягненняу рекордних цифрах, Іван Макогон зобразить у всіх вимогах соціалістичногореалізму. П’єдистал спроектований архітектором М. Катерногою піднімевправно виліплену сіськату героїню вище натовпу. Митець стане співучасникомтворення великого брехливого міфу про надлюдину, міфу що починавсяв парі з німецькими образами А. Бреккера, Й. Торрака, російськимитворами В. Мухіної ще до війни і залишився з новою мораллю оспівуваннявигаданих, неіснуючих брехливих подій — казочок, що виховуватимутьрадянську людину аж до самої Перебудови. Наступні образи маестробудуть виключно радянськими. Рельєф оформлення павільйону«Тваринництво» на виставці передового досвіду народного господарстваУкраїнської РСР «Свинарка», «Чабан», «Телятниця», Портрет Героярадянської праці шахтаря Івана Побоки (1959). Закінчиться період, щовивчається у творчості Івана Макогона жіночою багатометровою фігурою(5,3 метри) у співавторстві з С. Кириченко, Б. Довгань, В. Луцак, Н. Клейну композиції «Хліб-сіль». Це буде тодішнє «ноу хау» в образотворчомумистецтві, а саме бетон з кольоровим камінням та смальтою. Твір і сьогодніцілком сучасний і такий, що точно відбивав дух радості у початку недовгоївідлиги.* * *В 1934 р. до Києва з Харкова переїжджає випускник Одеського художньогоінституту (майстерня проф. П. Мітковіцера і Б. Яковлєва, дипломнаробота «Вантажник») Е. Фрідман (1904–1982), де його «випробовують»,залучаючи до виконання скульптур-зразків, що підлягають масовому тиражуванню(таким став його бюст С. М. Кірова), і того ж року він входитьв колектив бригади скульпторів, що виконувала численні відповідальні дер-153