Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкоками доводили, що народ український не розгубив свої давні духовні скарбиі традиції.Історична правда полягає в тому, що фашистська Німеччина, як і попередніокупанти, панічно боялась будь-яких проявів національного утвердження,будь-яких прагнень до незалежності» [26, с. 75].Відтоді почалося шалене полювання на українських націоналістів, якихокупаційна влада вважала своїми найпершими ідеологічними ворогами, відводячикомуністам почесне друге місце. На окупованій території утвориласявеличезна кількість театрів — значно більше, ніж на інших європейськихтериторіях під тимчасовою окупацією (відносно кількості населення):в Росії, Білорусії, Польщі, Литві, Латвії, Чехословаччині та ін. Таке явищев історії національних культур не мало прецедентів.Наприклад, у Львові вже на початку липня 1941 р. з’являється і починаєдіяти Спілка українських журналістів (керівник Микола Голубець), розпочинаєпрацювати видавничий кооператив «Українська книга», який очоливМихайло Яцків. З’явилися мистецькі угрупування: українських пластиків, театральногомистецтва; засновується український театр (директор А. Петренко,заступник і мистецький керівник В. Блавацький). Навколо театру групуютьсявизначні діячі культури не тільки Львова, але й з інших регіонів України,оскільки він складався, власне, з чотирьох театрів: оперного, оперети, балету,драматичного [26, с. 5]. Художник М. Радиш створив на його сцені ряд значнихпраць у галузі театрально-декораційного мистецтва.Ставлення театральних труп, інших творчих колективів, як і при сталінськомурежимі, до «нової влади» було далеко не ідилічним. Театр Україниз його давніми традиціями не втрачав свого обличчя — як і по інший бік лініїфронту, утверджувалися національні ідеали, ставилися п’єси вітчизнянихкласиків драматургії, режисери часто вдавалися до «езопівської» мовив деяких постановках. У жовтні 1941 в Києві театри розпочинають готуватисядо сезону 1941–1942 рр. Виникли такі творчі колективи: Міський українськийдрамтеатр ім. Т. Шевченка (приміщення Народного дому на Лук’янівці,мистецький керівник І. Сагатовський); Музично-драматичний театр ім. Г. За -тир кевич-Карпинської (приміщення Музкомедії на В. Васильківській, мистецькийкерівник Ю. Григоренко); Київський драматичний театр ім. М. Садовського(приміщення Театру ім. Лесі Українки на колишній вул. Леніна,керівник М. Тінський, художник Ю. Миць).406