Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

VII. СВОБОДА ДУМКИ, СОВІСТІ ТА РЕЛІГІЇ 1. Загальний оглядСитуація в цій сфері істотно не змінилася. З однієї сторони, зберігається відносна свобода,особливо у порівнянні з іншими країнами пострадянського простору. З іншої сторони,залишаються старі проблеми, пов’язані частково зі старим законодавством .Достатньої мірою свободу релігії можуть реалізувати громадяни усіх віросповідань. Державане надає комусь особливих великих преференцій, а також не встановлює суттєвих обмеженьдля віросповідання. Це пов’язано з тим, що за законом релігійні організації цілкомможуть існувати й без офіційної реєстрації.Україна вигідно вирізняється з поміж країн пострадянського табору, забезпечуючи базовийрівень релігійної свободи. Навіть, не зважаючи на застарілий та місцями жорсткийзакон про свободу совісті та релігійні організації, його недоліки значною мірою компенсуютьсяпереважно ліберальною адміністративною практикою органів влади. Хоча, очевидно,що за відсутності чітких правових гарантій релігійної свободи ситуація залишається хиткоюта непередбачуваною й значно залежить від державної політики.Таку ж позицію висловлюють й доповіді міжнародних інституцій, наприклад, ДержавногоДепартаменту США .Зберігаються старі проблеми щодо ускладненої реєстрації релігійних організації. У середньомуреєстрація статутів таких організацій, навіть широко визнаних та відомих, можетривати від 9 до 18 місяців. При цьому ця процедура містить багато порушень європейськихстандартів, є дуже бюрократизованою та чітко не визначеною. Однак релігійні організаціїпогоджуються з цим, оскільки, здійснивши таку реєстрацію, у подальшому ніякого контролюза їхньою діяльністю практично не здійснюється, окрім, коли це пов’язано із діяльністюіноземців.Зміна політичної ситуації, однак, призводить до певної зміни державної політики у ційсфері. Насамперед це стосується певних преференцій у діях влади, пов’язаних часто із домінуючоюна цій території релігією. Зокрема, це яскраво проявляється при виділенні землі длябудівництва релігійних споруд, поверненні церков, конфіскованих радянською владою тощо.З іншої сторони, влада, частіше місцева, може чинити певні перешкоди у розвитку іншихрелігій на догоду домінуючої церкви. Проте, оскільки таке домінування є різним у різнихмісцевостях, то й відповідно важко казати про якісь конкретні тенденції у рамках країни.Підготовлено Володимиром Яворським, виконавчим директором Української Гельсінської спілки з правлюдини.Дивіться огляд недоліків законодавства про свободу релігій у Доповіді правозахисних організацій «Правалюдини в Україні — 2009-2010», котрі цілком зберігають свою актуальність на сьогодні: http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1298305235.July-December, 2010 «International Religious Freedom Report», September 13, 2011, http://www.state.gov/g/drl/rls/irf/2010_5/index.htm102