Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

XVIII. ПРАВО НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Яніви щодо легітимності: положення про те, що «кошти, не використані закладом охорониздоров’я, не вилучаються, і відповідне зменшення фінансування на наступний період непроводиться» потребує узгодження з вимогами статті 57 Бюджетного кодексу України, якаврегульовує порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду. Крім того,питання такого змісту має врегульовуватися виключно Бюджетним кодексом України, самеяким визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи,основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушеннябюджетного законодавства.Недостатньо чітким виглядає визначення терміну «медичне обслуговування» — «діяльністьзакладів охорони здоров’я та фізичних осіб — підприємців, які зареєстровані та одержаливідповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я,що не обов’язково обмежується медичною допомогою». Зокрема, за змістом останнього неможна дійти висновку про те, яка саме діяльність у зазначеній вище сфері кваліфікуєтьсяяк «медичне обслуговування».Ч. 7 ст. 18 «Основ…» торкається дуже важливої теми про платні послуги: «всі закладиохорони здоров’я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботикошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремимигромадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу встановлюватиплату за послуги у сфері охорони здоров’я». При цьому у новій редакції «Основ …» визначенняпоняття «послуги у сфері охорони здоров’я», або перелік таких послуг не наводиться.Адже у Рішенні Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року № 10-рп/2002 нерозмежовуються поняття «медична допомога» та «медичні послуги» та визнається неконституційноювзагалі оплата медичних послуг (медичної допомоги) у державних та комунальноїформи власності лікувальних установах. Взагалі, п. 7 ст. 18 «Основ …» є законодавчоневизначеним, тому що його зміст явно змішує лікувальні заклади різних форм власностіз метою обійти ст. 49 Конституції України щодо безоплатності медичної допомоги у державних(комунальних) закладах охорони здоров’я.Погоджуючись з аналізом стану галузі охорони здоров’я в Україні, який наведенов Програмі економічної реформи на 2010–2014 роки, та інших документах уряду; з необхідністюякомога швидше підвищити рівень медичного обслуговування населення, розширитиможливості щодо його доступності та якості; впровадити нові підходи щодо організаціїроботи закладів охорони здоров’я не тільки в пілотних регіонах, але й у країні в цілому, таїх фінансового забезпечення; підвищити ефективність використання бюджетних коштів, передбаченихдля фінансового забезпечення системи охорони здоров’я, — громадські організаціївисловлюють занепокоєння тим напрямком реформування, який обрали законодавчіта виконавчі державні органи України.Можливо, ця ситуація склалась з тієї причини, що на національному та регіональнихрівнях досі не вироблені доступні для різних груп громадян інформаційні продукти про змістта мету пілотного експерименту в системі охорони здоров’я. Інформація, яка надходить відмісцевих органів влади, не є такою, яка може бути ефективно розповсюджена серед різнихгруп громадян. Іншою стороною цієї проблеми є те, що органи влади, які адмініструютьпілотний експеримент, не забезпечені дієвими каналами надходження зворотної інформаціївід громадян, професійних спільнот, місцевих громад тощо 14 . Іншими словами, населенняне поінформоване, як конкретно поліпшиться рівень надання медичної допомоги у зв’язкуз реформуванням саме в їх області, місті, селі та селищі.Таким чином, ще не має можливості зазначити позитивні зміни у пілотних регіонах.Але негативні наслідки, які дослідили громадські організації, можна узагальнити.1. Законодавче підґрунтя Пілотного проекту реформування галузі медицини не відповідаєнормам Конституції України, Бюджетного кодексу України, Господарчого кодексу Ук-14http://gurt.org.ua/articles/13112/235