Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ГРОМАДСЬКА ОЦІНКА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ПРАВ ЛЮДИНИоднієї людини було винесено рішення про застосування примусових заходів медичного характеру.27 людей зазнали обмеження свободи (арешт, утримання під вартою або ув’язнення)на різні терміни, 16 чоловік зазнали фізичного насилля, двоє емігрували. Усі вони зіштовхнулисяз порушеннями законодавства або непропорційним втручанням держави.Випадки політичних переслідувань представників громадянського суспільства можнаумовно поділити на чотири групи за політичними мотивами держави, які лежали в основітаких переслідувань. Це такі мотиви, як:1) «ідеологічний»;2) збереження влади через обмеження прав людини;3) переслідування за суспільну діяльність;4) погашення протестного потенціалу суспільства.До першої групи відносяться справи громадських активістів, суспільних діячів та організаційнаціонал-патріотичного спрямування. Це вже згадані в Доповіді правозахиснихорганізацій 2009–2010 рр. справи про відсікання голови погруддю Сталіну, облиття фарбоюпам’ятника Дзержинського, смаження яєчні на Вічному вогні; це недавні справи, порушеніза облиття фарбою білбордів із зображенням Президента. Усі справи, за якими вирокинабули законної сили, закінчилися покаранням без позбавлення волі. Проте кваліфікаціязлочинів в усіх цих справах викликає великі сумніви.Виразні ідеологічні мотиви має і справа львівського історика Руслана Забілого про «підготовкудо розголошення державної таємниці» та вилучення архівних матеріалів понад півстолітньоїдавності. Справа отримала гриф «цілком таємно», Руслан Забілий проходить поній як свідок. З квартальною періодичністю у справі проводяться допити. Але усе це жоднимчином не може змінити того факту, що документи з радянськими грифами «секретно»та «совершенно секретно», які були вилучені у Забілого, не можуть складати державну таємницювідповідно до Закону України «Про державну таємницю».До другої групи відносяться випадки, коли з метою збереження влади необґрунтованообмежуються фундаментальні свободи, насамперед, свобода вираження поглядів, свободазібрань та свобода об’єднань (в цих випадках йдеться про порушення статтей 10 та 11 Конвенціїзахисту прав людини та основоположних свобод). Чисельні приклади таких порушеньнаведені у відповідних розділах цієї Доповіді.Третя група конфліктів — це переслідування за суспільну діяльність окремих людей тагромадських організацій. Таких випадків було доволі багато, як відносно правозахисниківта громадських активістів (Володимир Проскурін, Петро Прокопенко, Андрій Фєдосов, ДементійБєлий, Дмитро Гройсман, Андрій Бондаренко та інші), так і щодо окремих організацій,як, наприклад, громадські організації «КЛАС» з міста Алчевськ, «Центр правовогозахисту одеситів» та інші.До четвертої групи ми віднесли численні випадки, коли влада намагається залякатипротестувальників (підприємці, чорнобильці, афганці, різноманітні молодіжні групи) і домогтисяприпинення протестів. Якщо дії влади проти «дорослого» протестного електоратудобре висвітлені та відомі, то погашення протестного потенціалу молоді вивчене та описаненедостатньо. Це пов’язане із цілим рядом суб’єктивних факторів, зокрема, небажаннямстудентів оприлюднювати та офіційно підтверджувати факти, які мали місце, через власнунезахищеність перед адміністрацією ВНЗ.Підсумовуючи, зазначимо, що подальший розвиток подій в цій сфері залежить від низкифакторів. Хоча політичні репресії призупинилися, їх загроза залишається. За будь-якогомоменту можливе повернення до репресій проти незгодних, якщо «яструби» у керівництвідержави будуть вважати, що це їм вигідне, тим більше, що значну частину українців таки налякали.А усвідомлення, що необхідно виправляти власні помилки і повернутися до діалогуіз суспільством, не спостерігається. Навпаки, домінує схильність до використання сили длявирішення проблем. Водночас схоже, що частина влади вже усвідомила: політичні переслідуваннямають наслідком посилення зовнішнього тиску на державу з боку Заходу і не досягаютьсвоєї мети — припинення протестів проти існуючої державної політики і практики.18