Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОДвизначає: основні напрями реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлілюдьми; повноваження органів виконавчої влади під час здійснення заходів з протидіїторгівлі людьми; механізм запобігання торгівлі людьми, боротьби з нею, надання допомогита захисту постраждалим особам; права постраждалих від торгівлі людьми осіб, якізвернулися за допомогою; засади міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлілюдьми. Крім того, ним визначена процедура репатріації іноземців та осіб без громадянства,які постраждали від торгівлі людьми, а також спеціальні принципи протидії торгівлідітьми. Є положення, які стосуються захисту прав іноземців або осіб без громадянства, якіпотерпіли від торгівлі людьми на території України. В Законі міститься низка інноваційнихположень, особливо тих, які стосуються захисту потерпілих від торгівлі людьми. Так, з метоюефективної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, та їх захисту створюєтьсяНаціональний механізм взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидіїторгівлі людьми (ст. 13). Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, маєправо звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусуособи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів внутрішніх справ щодо захиступрав і свобод (ст. 14). Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, встановлюєтьсяна строк до двох років (ст. 15). Особа, якій встановлено такий статус, має право на забезпеченняособистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання (ст. 16): медичної,психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги; тимчасового розміщення,за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб,які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідностіможе бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема, у зв’язкуз участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі; відшкодуванняморальної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленомуЦивільним кодексом; одноразової матеріальної допомоги; допомоги у працевлаштуванні,реалізації права на освіту та професійну підготовку тощо.Але навіть поверховий аналіз Закону «Про протидію торгівлі людьми» показує, що вінне в повній мірі відповідає положенням Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидіїторгівлі людьми. Так, в Законі не сформульовані положення щодо виплати компенсаційпотерпілим від торгівлі людьми, формування спеціального фонду компенсації жертвам, потерпілимвід торгівлі людьми, як того вимагає ст. 15 Конвенції. В ньому не застосовуєтьсятермін «встановлення періоду видужування і рефлексії для осіб», відносно яких є підозра,що вони є жертвами торгівлі людьми. Є положення, які викликають насторогу. в ст. 6 Закону«Повноваження Кабінету Міністрів України» серед інших визначене таке, як визначенняпорядку утворення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми».При цьому виникає сумнів щодо можливості захисту персональних даних потерпілихвід торгівлі людьми, розголошення яких сприятиме їх віктимізації та дискримінації.Викликає сумнів також висновок про те, що прийняття цього Закону не потребуватимевнесення змін до інших нормативно-правових актів. Так, на сьогодні усі центри наданнядопомоги особам, які перебувають в складних життєвих обставинах (кризових ситуаціях),працюють на основі типових положень, які, в свою чергу, розробляються на основі ЗаконуУкраїни «Про соціальну роботу із молоддю». Однак Закон України «Про соціальну роботуз молоддю», яким легітимізується їх діяльність, обмежує можливість потрапляння до такихцентрів осіб лише у віці до 35 років. Тож існують суперечності між законами України, яківимагають змін.Очікування від прийняття Закону «Про протидію торгівлі людьми» є амбітними, але їхреалізація залежить від політичної волі, від того, яким чином положення Закону будуть прописанів Державній програмі протидії торгівлі людьми, яка має бути затверджена КабінетомМіністрів, конкретизовані в підзаконних нормативно-правових актах, чи будуть і в якомурозмірі виділені фінанси для реалізації запланованих заходів тощо. Так, у пояснювальнійзаписці до проекту Закону зазначалось, що реалізація законопроекту потребуватиме виділеннякоштів в обсязі 2 003,4 тис. грн. з державного бюджету, 13954,1 тис. грн. з місцевих286