Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

XXIV. ПРАВА ІММІГРАНТІВ В УКРАЇНІзаборонили приїжджати в Україну у подальшому. Мав наміри погостювати кілька місяців, але зараз вимушенийповертатися додому. На мою думку, так не можна.»Суттєвих змін зазнала і стаття 32 «Видворення за межі України» Закону «Про правовийстатус іноземців та осіб без громадянства». На відміну від попередньої редакції, оновленимваріантом цієї статті передбачається як «обов’язковість», так і «можливість» застосуванняміліцією до іноземця процедури видворення з України. Раніше стаття 32 вказувала — іноземець«може бути видворений» і подібне формулювання, з одного боку, створювало можливістьдля зловживань, оскільки рішення про видворення посадовою особою міліції приймалосьна власний розсуд, з іншого боку, залишало можливість для застосування щодоіноземця іншого, менш суворого покарання, ніж видворення (як правило, притягнення доадміністративної відповідальності).У теперішній час, стаття 32 встановлює:Іноземець або особа без громадянства має бути видворений з України, якщо:— він вчинив злочин, — після відбуття призначеного йому покарання;— він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україніу визначений у цьому рішенні строк;— його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку;— під час його перебування виникли підстави для заборони в’їзду відповідно до цього Закону;— він хоча б раз не виконав вимогу щодня з’являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скороченнятерміну його тимчасового перебування в Україні, у зв’язку з причинами, не визнаними поважними.Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо:— його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою;— він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення;— у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїздуз України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.Позитивно оцінюючи наміри законотворців конкретизувати підстави для застосуваннядо іноземців процедури видворення, можна стверджувати, що, на жаль, і ці зміни проведенівиключно з метою розширення повноважень працівників правоохоронних органів,а не для усунення корупційної складової у їх діях та захисту іноземців від упередженостіі необ’єктивності посадових осіб при прийнятті рішення про видворення.Включення до статті вимоги щодо обов’язковості видворення іноземця у зв’язку з «виникненнямпідстав для заборони в’їзду в Україну відповідно до статті 25 Закону», в умовахдопущених законодавцями поверховості у формулюванні цих підстав та не передбаченоїнеобхідності їх доведення, фактично узаконило можливість проведення видворення іноземцівіз використанням неперевірених, непідтверджених, штучно створених або надуманихправоохоронцями підстав для цього.Застосування положень статті 25 у контексті статті 32 призвело і до виникнення певнихпротиріч у трактуванні питання: «Коли видворення іноземця є обов’язковою процедурою,а коли лише можливою». Так, відповідно до статті 32 іноземець може бути видворений з України,якщо «у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебуванняв Україні та виїзду з України». Проте, з урахуванням передбаченого законом спільногозастосування положень статті 25 та статті 32, «якщо іноземець не має достатнього фінансового307