Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

XXIV. ПРАВА ІММІГРАНТІВ В УКРАЇНІмадянами України права на освіту також мають лише іноземці, які постійно проживаютьв Україні, інші іммігранти оплачують своє навчання відповідно до окремо передбаченогопорядку. Відсутність у новому законі чіткої регламентації прав і свобод іноземців, у томучислі і з врахуванням статусу їх перебування в країні, безперечно, ускладнює механізм реалізаціїцих прав.Законодавці в черговий раз ухилилися від конкретизування підстав та ретельного виписуванняпорядку здійснення силовими відомствами процедур примусу, пов’язаних з покаранняміммігрантів. Тим самим новий закон створює умови для усунення чи не головноїпричини існування порушень прав і свобод іноземців в Україні — у посадовців залишаєтьсяможливість на власний розсуд, з позиції суб’єктивного оцінювання особи іноземця або йоговчинків, забороняти йому в’їзд до України, проводити примусове повернення чи видворення,обґрунтовуючи мотиви прийняття такого рішення загальними формулюваннями на кшталт«для захисту законних інтересів осіб, які проживають в Україні», «в інтересах охоронигромадського порядку», «необхідність охорони здоров’я громадянина». У законі залишенаі норма про можливість затримання та примусового видворення іноземця з України лишена підставі припущення, що він має намір ухилитися від виїзду з держави після прийняттярішення про його повернення до країни проживання.Новим законом іммігранту надається право оскаржити прийняте стосовно нього рішенняпро примусове повернення чи видворення у суді, але таке оскарження не зупиняєпроведення цих процедур.У новому законі не конкретизовані підстави для відмови іноземцю у продовженні строкуперебування в Україні. На сьогодні ці підстави визначаються наказом МВС, положенняякого занадто жорсткі і не відповідають нормам нового закону.Слід зазначити, що ближчим часом реалізація норм Закону «Про правовий статус іноземцівта осіб без громадянства» буде ускладнена через не адаптованість до нього низки підзаконнихактів, у тому числі нормативно-правових документів правоохоронних структур.Але чи не головною загрозою для реалізації гуманних положень нового закону є визначенеколо його виконавців, адже дієвість та ефективність будь-якого нормативно-правовогоакту, передусім, залежить від державних органів, на які покладається відповідальність завпровадження його норм у повсякденне життя. В Україні центральним органом виконавчоївлади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, є новоутворенаДержавна міграційна служба (ДМС). Проведений аналіз наданих цьому відомству повноваженьта визначених для нього напрямків діяльності, дає підстави вважати: минулорічнереформування імміграційного законодавства стало черговою спробою влади поєднати непоєднуване— забезпечити цивілізовані стосунки держави з іммігрантами, зберігши при цьомупріоритетну роль силових та правоохоронних структур у побудові таких взаємин.6. Державна міграційна служба УкраїниГостра потреба у створенні подібної інституції існувала в Україні давно, але, на жаль,запропонований владою формат новоутвореної служби не виправдав очікувань правозахисноїспільноти. Замість незалежного від МВС, цивільного та прозорого у своїй діяльностіоргану, який перебере на себе не властиві для правоохоронних й силових структур функціїз міграційних питань та об’єднає фрагментарні повноваження кількох органів влади щодороботи з іноземцями, в Україні утворено ще один орган надзору за іноземцями, своєрідне«дочірнє підприємство» МВС.Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 405/2011 було затверджене «Положенняпро Державну міграційну службу України», відповідно до якого служба у своїйдіяльності керується наказами МВС, така діяльність спрямовується й координується міністромвнутрішніх справ, який не тільки пропонує для призначення Голову ДМС і погоджує315