Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОДоб’єкт, якщо це не порушує права інших осіб. Його безпечність має бути підтверджена висновкамисанітарного, пожежного, архітектурного нагляду.Відповідно до законодавства виглядає так, ніби процедура узаконення самочинногобудівництва є досить простою, та вимагає менше грошей та зусиль, ніж процедура отриманнядозволу на будівництво, чи перепланування. Однак, на практиці все виглядає не такпозитивно. Громадяни при узаконенні самочинного будівництва стикаються з різноманітнимипроблемами, як на рівні адміністрації, так і на рівні судів. Однією з найпоширенішихпроблем є згода сусідів при узаконенні самочинного будівництва.Так, наприклад, особа у зв’язку зі складними житловими проблемами та неможливістюміської ради покращити її житлові умови здійснила самочинне будівництво, яким розширилаплощу своєї квартири шляхом будівництва на консолях додаткової до існуючоїбудівлі, в межах єдиного комплексу, яке привело до збільшення загальної площі квартири,що дало можливість розмістити підсобні приміщення з метою приведення квартири донорм встановлених Державними будівельними нормами України. Особа виробила технічнудокументацію на будівлю, зібрала всі дозволи та погодження і звернулася до міжвідомчоїкомісії з проханням надати йому дозвіл на узаконення. Однак через особисту неприязнь тапостійні конфлікти з сусідкою особа не може отримати такого дозволу. Крім того, сусідкане пояснює своєї причини у відмові в наданні згоди, жодних об’єктивних причин крімособистої неприязні у неї немає. В даному випадку особа звернулася до суду про визнаннязгоди сусідки необґрунтованою, хоча таке питання, коли відмова є дійсно необґрунтованою,могло б вирішуватися на рівні органів місцевого самоврядування.Також, як свідчить практика, вітчизняні суди не задовольняють зустрічні позови громадянпро узаконення самочинного будівництва у випадках, якщо першим до суду звернувсяорган влади з позовом про демонтаж самочинного будівництва.Варто звернути увагу на те, що до узаконення самочинно збудованого об’єкта правовласності на нього не виникає, тобто будівля відсутня як об’єкт права, її не можна продати,подарувати, отримати у спадщину. Тобто самого факту будівництва будинку (створеннямайна) не достатньо для того, щоб отримати право власності на нього. Юридично такогобудинку не існує. Саме тому громадяни мають значний інтерес узаконити те, що збудувалибез відповідних дозволів та погоджень. Водночас не завжди органи місцевого самоврядуванняв ідентичних випадках приймають однакові рішення: інколи дозволяють узаконити,інколи — ні.Статистика свідчить, що судових справ, пов’язаних із самочинним будівництвом, є доситьбагато. Одні з них стосуються узаконення таких будівель, інші навпаки — за позовамиорганів місцевого самоврядування або органів держархбудконтролю про знесення самочиннозбудованих будівель та споруд. Але все це свідчить про те, що громадяни, незважаючина розуміння того, що вони порушують вимоги закону щодо здійснення будівництва бездозволів та (або) без проектної документації, все одно продовжують це робити.Мотиви цього є зрозумілими — на даний час існує занадто складна процедура отриманнядозволу на будівництво, більше того, пересічному громадянину досить складно зрозумітиїї, зібрати всі необхідні документи тощо. Якщо виконувати вимоги закону — це може зайнятичас близько року, а може, й більше. Слід також зважати на витрати часу та коштів, щонеобхідні для виготовлення всіх необхідних документів. Тому простіше збудувати будинок,здійснити добудову, зробити перепланування тощо, а далі нехай дізнаються уповноваженіоргани влади про порушення, лишень тоді будемо думати, що можна зробити, а не дізнаються— то хай так все й лишається. Водночас проблеми можуть виникнути вже на стадіїспадкування майна, наприклад, спадкоємець хоче успадкувати будинок, а під час прийняттяспадщини виявляється, що він збудований незаконно, а документів на нього немає.Отже, як бачимо, вивчення проблем, пов’язаних із самочинним будівництвом, а такожсудової практики з цієї категорії справ, дає підстави вважати, що на даний час немає уніфікованогоправового регулювання відносин у цій сфері, і як наслідок — відсутність єдиного192