Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

XXVI. ПРАВА В’ЯЗНІВкладів, оскарження законності накладення дисциплінарних стягнень. Без перегляду маютьнаправлятися звернення до національних і міжнародних правозахисних організацій.Проте, навіть в форматі діючого законодавства перелічені правові нормативи не забезпечуютьособам, взятим під варту та засудженим, реалізацію права на безперешкодневідправлення кореспонденції, особливо в тих випадках, коли мова йде про оскарження дійабо бездіяльності адміністрації СІЗО і виправних закладів, а також оскарження законностінакладення дисциплінарних стягнень. Порядок відправлення кореспонденції здійснюєтьсятаким чином: якщо особа перебуває в камері СІЗО або виправного закладу, відправкакореспонденції відбувається шляхом вручення кореспонденції ув’язненим черговому установи,в якій особа перебуває. Якщо особа має статус засудженого і відбуває покаранняв СІЗО або закладі системи виконання покарань, кореспонденцію вона відправляє шляхомвкидання в поштову скриньку, яка має щоденно перевірятися адміністрацією установи.Також в журналі реєстрації вихідної кореспонденції зазначається дата відправлення і номерреєстрації листа, якщо мова йде про офіційну переписку. Але і в випадках, коли мовайде про вручення кореспонденції черговому, і в тих випадках, коли засуджені відправляютькореспонденцію шляхом вкидання в поштову скриньку, повністю відсутня можливістьвідслідкувати як сам факт відправлення кореспонденції, так і дотримання адміністрацієюзакладу термінів відправки, а тим паче той факт, що кореспонденція була відправлена безперегляду. Тому саме адміністрація установи визначає, чи варто переглянути той або іншийлист, і в які терміни його варто відправити, а також, чи варто відправити взагалі. Крім того,відсутність обліку вихідної кореспонденції із зазначенням дати і номера, за яким вона булазареєстрована і прийнята від ув’язненого представником адміністрації закладу, створюєумови, за якими неможливо дослідити умови відправлення.Таким чином в закладах, підпорядкованих ДптСУ, має існувати журнал обліку кореспонденції,прийнятої від взятих під варту, засуджених, із зазначенням дати вручення кореспонденціїі номеру її реєстрації.4. Право на медичну допомогуПраво на медичну допомогу є невід’ємним правом людини, незалежно від того, де воназнаходиться, а тим паче, якщо це місце позбавлення волі, оскільки в таких закладах людинане може сама реалізувати це право. Людина, позбавлена волі, знаходиться під контролемдержави і не може самостійно обирати місце перебування і можливість на власний розсудвизначати, яким чином себе лікувати у випадку захворювання, до якого лікаря звертатися,чи в якому медичному закладі проходити обстеження і лікування. Всі ці питання вирішуєдержава, і саме держава має забезпечити можливість отримати належну необхідну і адекватнудопомогу у випадку захворювання особи, позбавленої волі. В даному випадку медицинагарантовано має бути безкоштовною, а медичні послуги якісними.Особам, які перебувають в СІЗО і вирок суду відносно яких ще не набрав законноїсили, відповідно до презумпції невинуватості має бути забезпечений не гірший доступ домедичних послуг, ніж на волі. Проте, ми спостерігаємо, що ті, хто перебуває в СІЗО, неможуть отримати медичну допомогу навіть в тому обсязі, в якому її отримують засуджені,відносно яких вирок суду набрав законної чинності. Системною проблемою українськихсудів є зловживання правом на арешт. Саме відносно системності порушень Конвенції українськимисудами висловився Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях у справахХарченко проти України, Давидов та інші проти України та інших, акцентувавши увагу назловживанням судами правом на арешт. Досудове утримання має застосовуватися лишеу крайньому випадку — вважає Томас Хаммерберґ, комісар Ради Європи з прав людини.335