Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

XXV. ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВдіяльності, пов’язаною з військовою службою, так і рядом негативних тенденцій, які виявляютьсяв сучасному військово-соціальному середовищі» 26 .Більш того, аналіз відповідного законодавства також це підтверджує. Так, на підставіст. 1 Конституції України 27 наша держава проголошується соціальною, а згідно зі ст. 3 ОсновногоЗакону України, людина є найвищою соціальною цінністю. Відповідно до конституційногопринципу рівноправності, закріпленого у ст. 24 Конституції України, громадянимають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, тобто норми присвяченілюдині, як найвищій соціальній цінності в повному обсязі розповсюджуються і навійськовослужбовців.Також згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захистгромадян України, які перебувають на військовій службі, та членів їх сімей, а відповіднодо ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членівїх сімей» 28 держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення в розмірах,які стимулюють зацікавленість громадян у військовій службі. Поточне законодавствопередбачає розгалужену систему соціальних прав, гарантованих державою для військовослужбовцівта членів їх сімей. Підвищена увага законодавця до соціального захистувійськовослужбовців та членів їх сімей зумовлена також тим, що грошове забезпечення,речове майно є, як правило, єдиним джерелом існування військовослужбовців, а доволічасто і членів їх сімей. Тобто з огляду на вказане законодавство, держава взяла на себе всюповноту відповідальності за їх повне та всебічне матеріальне забезпечення. Виокремленняобов’язку держави гарантувати соціальний і правовий захист не лише військовослужбовцям,але й членам їх сімей (частина 5 статті 17 Конституції України 29 ) є необхідною умовоюналежного виконання військовослужбовцями своїх професійних обов’язків, оскільки сім’яє важливим стабілізаційним фактором, і порушення прав членів сім’ї військовослужбовцяє по суті порушенням прав самого військовослужбовця, негативно впливає на його морально-психологічнийстан.Проте проблем у цій сфері більш ніж достатньо та, в першу чергу, тих, що пов’язаніз недостатнім фінансуванням із боку держави всієї структури Воєнної організації, що породжуєнастання цілої низки негативних факторів, які впливають на соціальний захиствійськовослужбовців і членів їх сімей та в цілому на соціальну і воєнну безпеку нашої держави.Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня2010 року № 2857-VI 30 передбачаються видатки на утримання особового складу ЗбройнихСил України у розмірі 9 мільйонів гривень, на медичне лікування, реабілітацію та санаторнезабезпечення особового складу у розмірі 900 тисяч гривень, на будівництво (придбання)житла для військовослужбовців Збройних Сил України у розмірі 535 тисяч гривень.Питання набуває особливої актуальності з огляду на те, що такий стан із соціальнимзахистом може призвести та частково призводить до того, що військовослужбовці будутьмасово звільнятися з військових формувань, що, у свою чергу, може призвести до соціальноїнапруги та інших негативних наслідків.26Олексюк Н.С. Роль сім’ї військовослужбовця у забезпеченні боєздатності Збройних Сил України /Н.С. Олексюк // Психологічні аспекти національної безпеки: тези Другої Міжнародної науково-практичноїконференції. — Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. — С. 153.27Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // ВідомостіВерховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.28Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей : Закон України від 20 грудня1991 р. № 2011 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 3 листопада 2006 р. № 328-V //Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 51. — Ст. 519.29Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // ВідомостіВерховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.30Про Державний бюджет України на 2011 рік: Закон України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI //Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 7–8. — Ст. 52.327