Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОДміграційної служби протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надіслати іноземцюписьмове повідомлення з викладенням причини відмови й роз’ясненням порядку оскарженнятакого рішення. З урахуванням того, що на оскарження іммігранту надається лише5 днів з дня його письмового повідомлення (фактично не з моменту отримання іноземцямцього повідомлення, а з дати його підписання посадовою особою), реальна можливістьпровести таке оскарження зведена до мінімуму. Аналогічний порядок встановлений і дляоскарження іммігрантом рішення про втрату чи позбавлення його статусу біженця або особи,яка потребує додаткового захисту.З незрозумілих причин закон надає можливість працівникам міграційної служби, одразупісля звернення іммігранта із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додатковогозахисту, вилучати у нього національний паспорт та інші документи із сумнівнимпоясненням «для зберігання».4. Зміни та доповнення до правових актів у сфері імміграціїПроцеси формування імміграційного законодавства України в 2011 році наочно підтвердилиіснування в країні негативної й загрозливої тенденції зростання авторитарностівлади, яка неприховано демонструє свою зацікавленість у створенні зручної та вигідної длясебе законодавчої бази. Нинішній уряд, позиціонуючи себе урядом «сильної руки», за допомогоюзмін у законодавстві періодично намагається збільшити свій вплив на суспільствота жорстко контролювати всі сфери життя в Україні. Проте, на подібне утискання своїхправ і свобод громадянське суспільство публічно відповідає незгодою та протестує протизапровадження владою таких ініціатив. Іноді це примушує можновладців пом’якшувати законодавчінововведення, щоб приглушити протести.Подібні коливання не оминули і законотворчу діяльність у сфері імміграції — протягомминулого року головний нормативний акт, який врегульовує питання перебування іммігрантівна території нашої держави — Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб безгромадянства», двічі кардинально змінювався, що свідчить про певні вагання влади у остаточномувиборі та закріпленні на офіційному рівні своєї позиції у ставленні до іммігрантів.5 квітня 2011 року був ухвалений Закон «Про прийняття змін до деяких законодавчихактів України з питань міграції» (№ 3186-VI) — у певній мірі знаковий документ, якийвідкрито продемонстрував спробу влади розв’язувати проблеми, пов’язані з перебуванняміммігрантів в державі, виключно за допомогою правоохоронних структур. Вказаним актомбули внесені зміни до Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»(в редакції 1994 року), які мали за мету не усунення правових прогалин та проблем у побудовівзаємовідносин «іммігрант-держава», а були зосереджені виключно на розширенніповноважень державних органів у проведенні контролю за іноземцями та здійсненні щодоних функцій примусу й покарання.Так, у статті 25 «В’їзд в Україну» Закону «Про правовий статус іноземців та осіб безгромадянства» суттєво, з 6 до 11, розширений перелік підстав, які не дозволяють іммігрантамв’їзд в Україну. Враховуючи те, що нововведені положення статті 25 не тільки встановлюютьдля іммігрантів обмеження безпосередньо при в’їзді в Україну, а і є базисними длязастосування щодо них таких заходів примусу, як скорочення терміну перебування в Україніта видворення за її межі, доцільно навести оновлений варіант статті повністю.300Стаття 25. В’їзд в УкраїнуІноземці та особи без громадянства можуть в’їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. Прицьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в’їзну візу, якщо інше непередбачено законодавством України.