Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ГРОМАДСЬКА ОЦІНКА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ПРАВ ЛЮДИНИдо цього Закону, ухвалені 4 жовтня та підписані Президентом 25 листопада 2011 року 10 ,навпаки, лише посилили можливість втручання Вищої ради юстиції в цілому та її членіву розгляд судових справ. Так, ч. 1 статті 40 цього Закону проголошує:«Перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої радиюстиції або Голови Вищої ради юстиції одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержанняписьмового пояснення від судді та інших осіб, витребування судових справ (їх копій), розглядяких закінчено, та ознайомлення з судовими справами, розгляд яких не закінчено, одержанняіншої інформації від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадовихосіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування,громадян чи їх об’єднань».А ч. 4 статті 25 Закону передбачено, що Вища рада юстиції або її члени можуть витребовуватикопії матеріалів судової справи, яка повернута на новий розгляд, або яку переданоу провадження іншому судді, тобто в тих випадках, коли розгляд справи остаточно не завершений,і рішення суду не набрало законної сили. На думку Головного юридичного управлінняВРУ 11 , такі положення законопроекту не відповідають рішенням КСУ від 19 травня1999 року № 4-рп/99, від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000, від 20 березня 2002 року№ 4-рп/2002 та від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, в яких зазначено, що КонституціяУкраїни і закони України гарантують незалежність і недоторканність суддів, а також забороняютьвплив на суддів у будь-який спосіб (стаття 126 Конституції України). Проте підконтрольнапарламентська більшість не звернула на це увагу та ухвалила зміни до Законувсупереч Конституції та рішенням КСУ.Практика використання подань до Вищої ради юстиції підтверджує бажання контролюватисуддів. І навіть якщо вона не звільняє суддів, подання та його розгляд нагадують судді,що він має бути слухняним. В 2011 році спостерігалися подання до Вищої ради юстиції іззаявами про порушення суддями присяги за ухвалення рішень, які не подобаються прокурорам.Так, 7 червня 2011 року заступник Генерального прокурора України Михайло Гаврилюк,який є одночасно членом Вищої ради юстиції, звернувся з поданням про звільненнясуддів апеляційного суду міста Києва Ігоря Мороза, Валерія Лашевича та Людмили Бартащукза порушення присяги. А фактично п. Гаврилюк бажав покарати суддів за дотриманняними Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини. Ці суддіприйняли рішення звільнити обвинуваченого з-під варти в зв’язку з відсутністю конкретнихфактів, що обґрунтовували б підстави подальшого тримання людини за гратами. Таке рішенняповністю узгоджується зі статтею 29 Конституції України та статтею 5 ЄвропейськоїКонвенції, які передбачають право на свободу як невід’ємне людське право, з чого випливає,що ніхто не повинен доводити, що в нього є підстави перебувати на свободі. Це підтверджуєі практика Європейського суду, який багато разів повторював, що «існує презумпція на користьзвільнення», що «до вироку особа має вважатися невинуватою», і що «вона має бутизвільнена до вироку, як тільки її тримання під вартою стає необґрунтованим». Фактичнозаступник Генерального прокурора звинувачує суддів в тому, що обвинувачення не змоглоаргументовано довести необхідність утримання людини під вартою. Прокурор в суді не навівжодного конкретного факту на користь такого рішення. Проте намагання прокуратуриздійснювати тиск на суддів лише через те, що судді не дослухаються до позиції прокуратури,є абсолютно неприйнятним. Прокуратура, якій виділені бюджетом шалені кошти на «захистправ людини», має спрямувати свою енергію на те, щоб викорінити ті порушення, у томучислі і у діяльності судів, які вже встановлені Європейським судом з прав людини, а не намагатисякарати суддів за намагання зламати порочну практику потурання прокуратурі та завимогливість до органів державної влади, що представляють обвинувачення.10http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=4013611Там само.12