Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОДкандидатури керівників її територіальних підрозділів, а й займається питаннями реорганізаціїструктури центрального апарату й підрозділів міграційної служби, делегує до її колегіїпредставників МВС, розглядає пропозиції ДМС щодо формування державної політикиу сфері міграції, погоджує річний план роботи Державної міграційної служби та контролюєйого виконання. Працівники ДМС наділені специфічними для силових структур повноваженнямита мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби у випадкахта порядку, передбачених Законом України «Про міліцію».Фактично, замість створення нового цивільного відомства, яке було би здатне помірковановирішувати проблеми, пов’язані з імміграцією іноземців в Україну, указом Президенталише суттєво збільшено потенціал впливу Міністерства внутрішніх справ на міграційнуполітику у державі. Зрозуміло, що ефективність роботи нового відомства може показатитільки час, проте уже зараз є причини стверджувати, що діяльність української Державноїміграційної служби буде зосереджена не на виконанні гуманітарних місій — питаннях соціальноїадаптації іммігрантів та контролю за дотриманнях їх прав і свобод з боку держави,а побудована на силових та каральних принципах роботи правоохоронних органів з притаманноюдля них жорсткою позицією у ставленні до іммігрантів.Безумовно, у багатьох країнах Європи міграційна служба також перебуває у структуріМіністерства внутрішніх справ або тісно з ним пов’язана. Проте, для України подібнийдосвід навряд чи можна визнати оптимальним, оскільки вітчизняне МВС не являється органомреалізації загальної внутрішньої політики, а є лише інструментом боротьби із злочинністюта засобом забезпечення правопорядку, зі своїми вузькими власними задачами тасформованими ними пріоритетами у роботі. Правозахисниками неодноразово відмічалось,що українською міліцією, як метод боротьби з нелегальною міграцією, широко використовуютьсязаходи, спрямовані як на зменшення загальної кількості іммігрантів в Україні, такі на проведення певної їх «селекції», коли іноземцям з країн так званої ризикової міграції(кавказький регіон колишнього СРСР, країни Африки, Південно-Східної і Центральної Азії)під будь-якими причинами відмовляють у продовженні реєстрації, проводять їх видворенняз України, обмежують у праві вільно пересуватися її територією тощо. За умов підпорядкуванняМіністерству внутрішніх справ, Державна міграційна служба також буде орієнтованана виконання подібних завдань і не стане органом захисту прав іммігрантів та біженців.Таким чином, аналіз змін до вітчизняного законодавства у сфері імміграції свідчить —у 2011 році уряд фактично відмовився від закріпленого у статті 26 Конституції України національногоправового режиму перебування іноземців, при якому останні мають практичноті самі права, свободи та обов’язки, що й громадяни України, і обрав курс на проведеннявиключно обмежувальних та примусових заходів стосовно іммігрантів.Проведені зміни не тільки не усунули, а суттєво збільшили й без того широкий діапазонпорушень прав й свобод іммігрантів в Україні, в тому числі і сегмент корупційних зловживаньз боку наділених повноваженнями працівників державних структур.У 2011 році, завдяки запровадженим законодавчим нововведенням, правоохоронні відомстваотримали додаткові можливості здійснювати правовий тиск на іноземців, а такийпроцес, в жодному разі, не є спорідненим поняттю «виважена імміграційна політика».За 9 місяців поточного року, органами внутрішніх справ було поставлено на облік65 384 іноземця, одночасно, за цей же період, тільки до адміністративної відповідальності запорушення правил перебування в Україні притягнуто 43 458 іноземних громадян. Таким чином,66% відсотків гостей нашої держави виявилися порушниками законодавства України,і такий баланс красномовно свідчить про репресивну спрямованість цього законодавства.У чому ж полягає причина такого відверто недоброзичливого ставлення до іноземців?Слід зазначити, що лідери європейських країн постійно вимагають від уряду України взятипід контроль міграційні процеси у державі, вказуючи на неможливість приєднання Українидо європейської спільноти без удосконалення норм імміграційного законодавства. Таківимоги зрозумілі й справедливі, оскільки саме через Україну до західноєвропейських країннезаконно потрапляє певна кількість іммігрантів. У теперішній час українській владі вкрай316