Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ГРОМАДСЬКА ОЦІНКА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ПРАВ ЛЮДИНИ20I. Політико-правовий коментар до «Рішення Конституційного Суду України у справі законституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положеннячастини третьої статті 62 Конституції України» від 20 жовтня 2011 рокуПричиною подання Служби безпеки України, як зазначив Конституційний Суд (далі —також Суд), було прагнення одержати офіційне тлумачення частини третьої статті 62 КонституціїУкраїни 1996 року про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах,одержаних незаконним шляхом».Практичну необхідність в офіційному тлумаченні зазначеного положення суб’єкт правана конституційне подання обґрунтовував неоднозначною судовою практикою щодо оцінкидопустимості доказів у кримінальних справах. На його думку, подані будь-якою особоювідповідно до частини другої статті 66 Кримінально-процесуального кодексу докази не відповідаютьвимогам допустимості, якщо вони одержані з порушеннями, які є пов’язанимиз незаконним обмеженням основоположних прав і свобод людини, а також з порушеннями,які настали внаслідок діяльності, що має формальні ознаки оперативно-розшукових дій,але здійснювалась особами, які не були на це офіційно уповноважені. На думку суб’єктуподання, органи дізнання, досудового слідства та суду, а також їх посадові особи не маютьправа визнавати фактичні дані доказами у кримінальній справі, якщо вони були одержанінезаконним шляхом в розумінні положень частини третьої статті 62 Конституції України.Розглянувши подання, Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що збирання,перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, детально передбаченому законом.Відповідно до статті 65 Кримінально-процесуального кодексу доказами в кримінальнійсправі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання,слідчий і суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винністьособи, яка вчинила це діяння та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого,висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколамиз відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшуковихзаходів та іншими документами. При цьому перелік суб’єктів, які можутьподавати докази, має визначатися у спеціальному законодавстві.Крім того, як зазначив Суд, визнаватися допустимими і використовуватися як доказив кримінальній справі можуть тільки ті фактичні дані, які було одержано у відповідності до вимогкримінально-процесуального закону. Тому перевірку доказів на їх допустимість слід вважатигарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі,а також засобом, що сприяє ухваленню законного і справедливого рішення у справі. Аналізположення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що «обвинувачення не можеґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дав підстави Судові для висновку,що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними,одержаними в незаконний спосіб, а саме: 1) з порушенням конституційних прав і свобод людиниі громадянина; 2) з порушенням встановлених законом норм щодо порядку, засобів та джерелотримання фактичних даних спеціально не уповноваженою на оперативно розшукові дії особою.Суд наголосив на тому, що оперативно-розшукові заходи можуть проводитися виключновизначеними в законі державними органами та їх посадовими особами, які зобов’язанідіяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією тазаконами України (частина друга статті 19 Основного Закону України). Тобто проведенняоперативно-розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних данихповинно відбуватися виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина,у прямо передбачених законом випадках, а також у відповідному процесуальному порядкуй лише тими особами чи підрозділами, які спеціально уповноважені здійснювати оперативно-розшуковудіяльність. Порушення особами, уповноваженими здійснювати оперативнорозшуковудіяльність, вимог законів України при одержанні фактичних даних, слід вважатипідставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими. З останньою констатацієюважко не погодитись.