Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОДв тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи,організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП).У ЗУ «Про порядок…» не наведено вид реорганізації закладів охорони здоров’я як юридичнихосіб: злиття, приєднання, поділ чи перетворення, що є серйозним недоопрацьовуванням.Механізм, який передбачається використовувати для створення на базі існуючоїв пілотних регіонах мережі закладів охорони здоров’я (відокремлення або об’єднання), неузгоджений з положеннями Господарчого кодексу України. Не виключено, що нав’язливезастосування поняття «реорганізація» виникає з міркувань законодавців та реформаторів нечіпляти ст. 49 Конституції України щодо заборони скорочення існуючої мережі лікувальнихзакладів. На практиці, і про це є свідчення, реформа відбувається не тільки через реорганізаціюзакладів охорони здоров’я, але й через їх ліквідацію згідно зі ст. 59 Господарчогокодексу України.Ще маємо зауважити, що дефініція п. 3 ЗУ «Про порядок…» про те, що «оплата працітаких працівників здійснюється відповідно до положень цього Закону» не легітимна, томущо оплата праці регулюється Законом України «Про оплату праці».Необхідно також зазначити, що положення ЗУ «Про порядок…» недостатньо повноузгоджені з іншими чинними законами України. Зокрема, у частині третій статті 3 йдеться,що «центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги можуть створюватисяяк комунальні некомерційні підприємства або комунальні некомерційні установи», протеЦивільним кодексом України існування зазначених вище організаційно-правових формюридичних осіб не передбачається.Та й про головне, про що забувають, або не нагадують, ініціатори реформ — це обов’язковістьучасті професійних спілок медичних працівників у «реорганізації» лікувальнихзакладів: ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупиненнявиробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршенняумов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійнимспілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень,кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведеннязвільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняттярішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобіганнязвільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливихнаслідків будь-якого звільнення.Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесеннястроків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов’язаних з вивільненнямпрацівників (ст. 49-4 КЗпП). Ніяких посилань на взаємодію з професійними спілками медичнихпрацівників ЗУ «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’яу Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» не містить.Залучення асоціацій та профспілкових організацій до процесу прийняття рішень в системіохорони здоров’я має, здебільшого, формальний та декларативний характер. У професійнійспільноті фіксується високий рівень недовіри до задекларованих завдань пілотногоексперименту, у середовищі медичних працівників формується внутрішній спротив щодозусиль, які здійснюються органами влади. Професійна спільнота має негативні очікуваннящодо дотримання власних трудових прав .У профспілках медпрацівників скептично ставляться до планів влади реструктуризуватилікарні без збільшення бюджетних витрат. Голова київської профспілки працівників охорониздоров’я Лариса Канаровська вважає, що скорочення персоналу й проведення подібнихреформ тільки погіршать стан української медицини. «За даними профспілки, в жовтнігрудні2010 року тільки в Києві звільнилися 2 тисячі медпрацівників. Людей не влаштовуютьнизькі зарплати. У країні епідемія туберкульозу, а влада планує скоротити кількістьДонецька обласна організація ВГО «Комітет виборців України», http://gurt.org.ua/articles/13112/232