Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОДОкремо слід зазначити, що відповідно до національного законодавства без формальногоакта про порушення кримінальної справи неможливо провести повноцінне розслідування.Єдиним актом, що дозволяє розпочати кримінальне розслідування, є постанова пропорушення кримінальної справи (ч. 1 ст. 98 КПК України), яка створює правові підставидля подальших процесуальних дій. Відповідно до законодавства України, тільки після порушеннякримінальної справи можливо проводити слідчі та інші процесуальні дії. Проведеннядопитів, обшуків, виїмок, експертиз та інших слідчих дій до винесення постанови пропорушення кримінальної справи закон не передбачає. До порушення кримінальної справиу вигляді виключення у невідкладних справах допускається проведення огляду місця події(ч. 2 ст. 190 КПК України), накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформаціїз каналів зв’язку з метою запобігти злочину (ч. 3 ст. 187 КПК України).Тому поширеною є ситуація, коли орган розслідування відмовляє в порушенні кримінальноїсправи, щоб не проводити розслідування. Особливо часто відмови в порушеннікримінальної справи відбуваються у випадках позбавлення життя працівником правоохоронногооргану, смертей у лікарнях, смертей у наслідок ДТП, смертей у місцях позбавленняволі тощо.Пізніше зазначені відмови можуть скасовуватися судами, проте частіше це не впливаєна ефективність розслідування, оскільки на початковому етапі не були зафіксовані докази.Дуже складна процедура доступу жертв злочинів до матеріалів справи у разі відмовив порушенні кримінальної справи. Орган розслідування майже завжди відмовляє такимособам в ознайомленні з матеріалами справи, і єдиним способом для них залишається оскаржитипостанову про відмову в порушенні справи до суду і вже там ознайомитися з матеріалами.Також існує проблема з визнанням процесуального становища потерпілого у відкритихкримінальних справах. Особа визнається потерпілою від злочину лише за окремою постановоюслідчого.Розслідування вже порушених кримінальних справ дуже часто проводиться повільноі не якісно, особливо в тих випадках, коли у вчиненні злочину підозрюються представникидержавних органів.Особливої уваги заслуговує розслідування смертей в місцях позбавлення волі, а такожвнаслідок застосування міліціонерами та іншими державними службовцями летальної сили.В зазначених справах в переважній кількості випадків початкове розслідування проводитьпричетний орган (адміністрація місця позбавлення волі, де померла особа, або орган розслідуванняМВС, СБУ, тощо, працівником якого було застосовано летальну силу), якийзбирає докази вини або невинуватості своїх працівників, і тільки після цього передає зазначеніматеріали до прокуратури. Фактично складається ситуація, коли прокуратура приймаєрішення про порушення кримінальної справи або відмову в її порушенні виключно на підставідоказів, зібраних причетним органом, який не задовольняє вимозі незалежності.У 2011 році Європейським судом було постановлено п’ять рішень щодо порушеннястатті 2 Конвенції з прав людини у яких констатовано неналежне розслідування випадківсмерті.Це рішення: Михайлова та інші (Mikhalkova and others) проти України, № 10919/05 від13 січня 2011 року, Матушевський та Матушевськая (Matushevskyy and Matushevska) протиУкраїни, № 59461/08 від 23 червня 2011року, Меркулова (Merkulova) проти України,№ 21454/04 від 3 березня 2011 року, Качурка (Kachurka) проти України, № 4737/06 від 15 вересня2011 року та Антонов (Antonov) проти України, № 28096/04, 3 листопада 2011 року 21 .В цих рішеннях, серед іншого, Європейський суд встановив, що:— розслідування були надмірно тривалими і не приводили до якого-небудь остаточногорішення по справі, що, на думку Європейського суду, в значній мірі підривалодовіру суспільства до правосуддя;21Детальніше про зазначені рішення ви можете дізнатися за адресою: http://hr-lawyers.org/index.php?id=129595459740