Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОДпро злочини невеликої або середньої тяжкості, і по-друге, засуджений повинен відбути неменше ніж половину строку покарання.Слід звернути увагу на те, що минула версія Положення про помилування була більшлояльною до засуджених. Аналогічний пункт 6 стосувався двох категорій засуджених, якімогли претендувати на помилування: тих, хто став на шлях виправлення та відбув значнучастину строку покарання (напевно, все ж таки меншу, ніж половина строку); та тих, хтозасуджений за особливо тяжкий злочин і відбув половину призначеного строку покарання.Перша категорія здається менш доступною для засуджених, оскільки засуджений міг сподіватисяна звільнення у зв’язку з помилуванням лише за наявності необхідності особливогуманного ставлення. На нашу думку, це безглуздо, оскільки наведені ознаки свідчать провтрату особою суспільної небезпечності, а отже, про недоцільність продовження каральноговпливу на неї. Тобто можна розцінити зникнення цієї норми із Положення про помилуванняяк позитивний фактор.А ось стосовно другої категорії такого стверджувати не можна. За старими правиламиможливість звільнення у зв’язку з помилуванням дійсно була обмежена для засуджених, якімають високий ступінь суспільної небезпечності. Особа, яка засуджена за особливо тяжкийзлочин і відбула менше половини строку покарання, повинна зазнати каральний впливпокарання значно довше, ніж інші засуджені. Відповідно до ст. 12 КК України злочин визнаєтьсяособливо тяжким, якщо за його скоєння передбачене покарання на строк понаддесять років або довічне позбавлення волі. Тобто обмеження можливості звільнятися заактом помилування є зрозумілим та логічним.Стверджувати зрозумілість і логічність нового Положення, на жаль, не можна. Як мивказали вище, засуджений, який подає клопотання про помилування, повинен, як мінімум,бути засудженим за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також відбути половинупризначеного судом строку покарання. Відповідно до ст. 12 КК України це означає, щозасуджений має бути засуджений на строк не більше п’яти років і, відповідно, відбути неменше двох з половиною з них. А як додатковий критерій використовується питання проте, чи став засуджений на шлях виправлення. До речі, ця ознака взагалі не регламентованачинним законодавством і має суто суб’єктивне забарвлення. І все ж таки саме ці випадкизаконодавець називає виключними та такими, які потребують особливо гуманного ставлення.Але очевидно, що особа, яка відповідає названим критеріям, має значно нижчийступень суспільної небезпеки. Отже, незрозуміло, чому законодавець вводить такі суворіобмеження щодо можливості користуватися інститутом помилування для порівняно небезпечнихзасуджених. Крім того, за наявності аналогічних критеріїв (необережний злочин,злочин невеликої або середньої тяжкості, відбуття половини строку покарання, слідуванняшляхом виправлення) засуджений набуває можливість умовно-дострокового звільнення.Цей інститут є більш оперативним, доступним та прийнятним для більшості засуджених,ніж звернення з клопотанням про помилування. Із встановленням такого обмеження законодавецьзалишив за межею оціночного поняття «особливо гуманне ставлення» значнукількість засуджених, які ще рік тому могли сподіватися на помилування.До речі, підвищення «порогу» для помилування засуджених робить сумнівною можливістьпомилування для осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі. Ці особи можутьподати клопотання про помилування зі спливом двадцятип’ятирічного строку покаранняі при цьому, зрозуміло, що вони не «впишуться» в категорію тих, відносно кого клопотанняпро помилування може бути розглянуто без будь-яких додаткових вимог та оцінок. Дивнимитакож здаються деякі положення нового Указу, в яких йдеться про врахування певнихобставин під час вирішення питання про можливість застосування до засудженого помилування.Зокрема, Положення зазначає, що враховуються «…щире каяття, активне сприяннярозкриттю злочину, поведінка і ставлення особи до праці до засудження…». Усі наведені«критерії» суперечать доктрині кримінального та кримінально-виконавчого права, оскількиназвані обставини повинні враховуватися судом при призначенні покарання, і вони впливають,а нерідко і визначають той обсяг кари, який буде застосовано до підсудного. Тобто340