Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОДБ. Коли він спробував подзвонити в громадську організацію, що надає консультативну таюридичну допомогу біженцям та мігрантам, міліціонери просто відібрали в нього мобільнийтелефон. Зрозуміло, ніяких наркотиків непрохані гості не знайшли, зате їм вдалося виявити200 грн., які й були «вилучені» (ймовірно, у дохід агентів держави, які вважають, що вонаматеріально недостатньо високо оцінює їхню роботу).Б. розповідає, що міліціонери постійно чіпляються до іноземців, під приводом перевірки документів, і ЗАВЖДИвідбирають гроші, навіть коли документи з собою і в повному порядку. «Мені, коли я приїхав до Харкова, друзісказали: бійся скінхедів і міліцію! Але скінхедів я всього кілька разів бачив у районі метро «Студентська», коливони нападали на арабів... А міліціонери в Харкові на кожному кроці», — говорить Б., мало не плачучи.Звітуючись про свої успіхи, правоохоронні органи звикли рапортувати про зменшеннярівня активності в Україні радикальних формувань «скінхедівського» спрямування з притаманнимидля них лозунгами про чистоту білої раси та звичними атрибутами і фетишами —бритими головами, нацистськими свастиками тощо. Одночасно правоохоронці вперто небачать інших кричущих проявів ксенофобії і дискримінації, коли їх суб’єктами та об’єктамиє особи однієї раси і громадяни однієї країни.3. Сучасна ксенофобія в УкраїніДо специфічних видів ксенофобії, притаманних сучасній України, необхідно віднести«мовну ксенофобію»,викликану не стільки мовними уподобаннями жителів країни — їхсхильністю до використання у побуті української або російської мови, скільки багаторічнимибитвами політиків за електорат, коли «мовне питання» було чи не головним гаслому передвиборчій кампанії, підміняючи відсутність у кандидатів стабілізаційних економічнихпрограм. У теперішній час епідемія «мовної сегрегації» українського суспільства, якарозпочалась ще за минулого уряду, продовжує набувати все більших масштабів, і розподілУкраїни на два табори — українськомовний та російськомовний, постійно підживлюєтьсяз ініціативи політиків, які знаходять ідеологічне й культурологічне обґрунтування цьомунегативному процесу. Для пересічного українця вибір української чи російської мови, якмови спілкування, поступово став не тільки показовою ознакою прихильності до тієї чиіншої політичної сили, а й своєрідним індикатором впізнання «свій-чужий» та сигналом донеприйняття або навіть агресії щодо визначеного таким чином «чужого».Подібна відверта дискримінація носіїв іншої мови та мешканців «ворожих регіонів» вжене зводиться тільки до взаємних образ, а поступово переходить у фазу активної агресії тасупроводжується чиненням насильницьких дій.9 травня 2011 р. у місті Севастополь було скоєно напад на помічника депутата Тернопільськоїобласної ради, 60-річного Анатолія Декіна . Перед цим йому зателефонував невідомий,який представився земляком із Західної України та запропонував зустрітися. КолиАнатолій Декін прийшов на заздалегідь обговорене місце зустрічі, на нього напали троє молодиків,силоміць затягнули до парку, де почали жорстоко бити, незважаючи на похилий вікта інвалідність потерпілого. В результаті Анатолій Декін із зламаними ребрами, пошкодженнямноги та чисельними гематомами потрапив у лікарню. Мотиви своїх насильницьких дійнападники пояснили жертві просто: «Севастополь — русский город. Мы всех вас истребим».У подальшому було встановлено особи двох нападників, які, за інформацією прес-медіа,являлись членами однієї з організацій проросійської спрямованості. Лідер ВО «Свобода»Олег Тягнибок впевнений, що причиною нападу на Анатолія Декіна була його українськанаціональність, мова та активна позиція у відстоюванні прав українців. Показово і те, щоhttp://khpg.org/index.php?id=1316279164160