Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

XII. СВОБОДА ПЕРЕСУВАННЯ ТА ВИБОРУ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯвідповідальності за статтею 184 Кодексу про адміністративні правопорушення (невиконаннябатьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей, що передбачаєнакладення штрафу від трьох до п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян).Застосування цієї статті є достатньо суперечливим, оскільки обов’язки батьків визначеніСімейним кодексом і до них не входить питання перебування дітей без нагляду у нічнийчас на вулиці. Фактично, нова відповідальність запроваджена на практиці без внесення зміндо КУпАП, що піднімає питання чіткості в закону в питанні встановлення адміністративноївідповідальності.Загалом, немає проблем щодо заборони перебування неповнолітніх у нічний час безсупроводу дорослих у розважальних закладах. Проте при обмеженні перебування на вулиціздійснюється втручання у свободу пересування, що захищається Європейською конвенцієюпро захист прав людини та Конституцією.Таке втручання повинно відбуватися відповідно до закону. Тобто, втручання в правалюдини може визначатися виключно законами, а не рішеннями органів місцевого самоврядування.Крім того, таке рішення органу влади є непропорційним обмеженням свободи пересування,оскільки воно не обмежено в часі і не обов’язково призводить до захисту прав дитини,тобто, не є обмеженням, необхідним у демократичному суспільстві.Обмеження свободи пересування допускається лише в порядку, що визначений закономпро правовий режим надзвичайного стану. Цим законом визначено, що таке обмеженняможе запроваджуватися за певних умов, на певній території та на чітко визначенийпроміжок часу.З огляду на це, встановлення постійного без жодних винятків обмеження на перебуваннянеповнолітніми на вулицях є порушенням свободи пересування.2.1. Оскарження рішення в ЧерніговіНа думку УГСПЛ, органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо встановлення заборони свободипересування для дітей. Ґрунтуючись на цьому переконанні, УГСПЛ допомогла одній людині оскаржитирішення Чернігівської обласної ради від 24 грудня 2009 року, котрим обмежувалася свобода пересуваннянеповнолітніх.Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 червня 2010 року цей адміністративний позовбув задоволений частково, а саме були скасовані пункти 1-3 цього рішення, котрими було визначено обмеженнясвободи пересування. Проте в іншій частині, щодо профілактичних заходів, рішення залишилося чинним.УГСПЛ проти цього не заперечувало. У липні Чернігівська обласна рада подала апеляційну скаргу на це рішення,котра ще не розглянута станом на кінець 2011 року.2.2. Оскарження рішення в Сімферополі31 березня 2010 року Сімферопольська міська рада прийняла рішення «Про виконання нормативно-правовихта інших актів Кабінету Міністрів України, Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Сімферопольськоїміської ради та його виконавчого комітету з питань попередження злочинів, правопорушеньта безнадзорності серед дітей та підлітків у м. Сімферополь», яким встановила комендантську годину длянеповнолітніх. За допомогою УГСПЛ це рішення було оскаржено до суду.16 травня 2011 року Залізничний районний суд м. Сімферополь відмовив у задоволенні позову. При цьому судне відповів на жоден аргумент позивача, а послався на інтереси дитини. Загалом цей процес виглядав дивно,оскільки більше був схожим на розгляд справи про виконання батьківських обов’язків батьками — позивачами,а не правомірності прийняття рішення відповідачем. Більше того, суддя доручив третій особі — «Службау справах дітей Сімферопольської міської ради» (структурний підрозділ відповідача) — провести перевірку153