Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

XXVI. ПРАВА В’ЯЗНІВпризначене кримінальне покарання — це й є оціночна «міра» каяття особи, його сприяннярозкриттю злочину та ін. Саме у вироку суд враховує всі ці обставини і втілює їх в конкретніймірі покарання. Отже, врахування під час вирішення питання про помилування тихфакторів, які вже були враховані і відносно яких є рішення суду, проголошене ім’ям держави,здається недоцільним та таким, що дублює функції суду.Один з базових принципів кримінально-виконавчого права — це припущення про можливістьвиправлення та ресоціалізації засудженого. Ідея покарання полягає в тому, що воноздатне змінити особу на краще. І на цей принцип орієнтована велика кількість норм кримінально-виконавчогозаконодавства. Тому встановлення в Положенні таких «критеріїв» яккаяття, сприяння розкриттю злочину, поведінка та характеристика особи до засудження,свідчить про «недовіру» вітчизняній моделі кримінально-виконавчої служби з боку самоїдержави. Оскільки якщо система працює ефективно та законно, особа може стати більшпозитивною та соціально бажаною.Усі наведені положення в їх сукупності, з одного боку, свідчать про їх доктринальнийхарактер, оскільки вони змінюють саму ідею помилування. Але з іншого боку, на жаль, цідоктринальні зміни вказують на те, що інститут помилування стає більш утрудненим длязасудженого та орієнтованим перш за все на осіб, які мають невисокий рівень суспільноїнебезпеки. Тобто унікальний шанс на звільнення, яким за своєю правовою природоює помилування (оскільки основною його ознакою є відсутність обмежень щодо можливостіпомилування), в нашій державі стає чимось недоступним для більшості засуджених.Законом України від 15.11.2011 року № 4025-VI«Про внесення зміни до статті 155Кримінально-процесуального кодексу України щодо вдосконалення порядку взяття особипід варту» передбачено, що «взяття під варту як запобіжний захід може бути застосованоу справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення воліна строк понад п’ять років, у разі неможливості застосування більш м’якого запобіжногозаходу». Проте, відповідно до законодавчих змін у виняткових випадках взяття під варту якзапобіжний захід може бути застосовано й у справах про злочини середньої тяжкості або нетяжкі.Винятків таких шість. Наприклад, якщо особу підозрюють у скоєнні двох чи більшеумисних злочинів, або обвинувачений ухиляється від слідства чи суду, або, коли має місценедотримання запобіжного заходу особистої поруки, чи коли достовірно встановлені фактивпливу підозрюваного, обвинуваченого або підсудного на учасників процесу. 117. Право на захистВідповідно до ст. 63 Конституції України підсудний має право на захист. Відповіднодо ч. 2 ст. 8 КВК України серед основних прав засуджених є право на правову допомогу.Згідно зі ст. 110 КВК України для одержання правової допомоги засудженим надаєтьсяпобачення з адвокатом. Такі побачення за бажанням адвоката можуть надаватися наодинці.28 жовтня 2011 року адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини Олег Левицькиймав намір отримати побачення наодинці зі своїм клієнтом П., засудженим допозбавлення волі, вирок відносно якого набрав законної сили. П. відбуває покарання у виправнійколонії № 70 максимального рівня безпеки в місті Бердичів Житомирської області.Зустріч мала відбутися в рамках кримінального процесу для обговорення стратегії захистущодо оскарження в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанцій.Але адміністрацією колонії в передбаченому законом побаченні адвокату було відмовлено.Адміністрація колонії пояснила відмову технічними причинами: в установі немає спеціальнихкімнат для побачення засуджених з адвокатом. О. Левицькому було запропоновано11http://www.khpg.org/index.php?id=1298207421341