Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

VI. ПРАВО НА ПРИВАТНІСТЬ В Україні право на приватність гарантовано статтею 32 Конституції України, яка передбачаєнаступне: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крімвипадків, передбачених Конституцією України».Також на конституційному рівні додатковозахищено окремі аспекти права на приватність. Так, захист недоторканності житла передбаченостаттею 30 Конституції, статтею 31 Конституції — таємницю листування, телефоннихрозмов, телеграфної та іншої кореспонденції (комунікаційну приватність), статтею 32Конституції — заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційноїінформації про особу без її згоди (інформаційну приватність), а статтею 28 Конституції— заборону піддавати особу без її вільної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам(захищаючи певні елементи фізичної приватності).Втручання в право на приватність можливе лише в тому разі, коли воно підпадає підвичерпний перелік законних підстав та умов для такого втручання. Нормативне регулюванняправа на приватність перебуває в стані формування, внаслідок чого правозастосовнійпрактиці характерні неузгодженості та суперечності і значною мірою не забезпечує повагудо права на приватність.Усе ще залишається невирішеним питання щодо регулювання на рівні закону порядкуотримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини тавикористання добутої інформації. До цього часу така процедура, всупереч вимогам статті 31Конституції України щодо необхідності передбачати обмеження прав та свобод на рівнізакону, врегульована підзаконним актом Гарантії законності при здійсненні зняття інформації з каналів зв’язку та перехопленнякореспонденції явно недостатні, а законодавство України не визначає з достатньою чіткістюмежі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у цій сфері.До цього часу відсутній належний захист від неправомірного втручання органів державноївлади у право на повагу приватного життя та кореспонденції. Зокрема, законодавствовсе ще не містить чіткої вказівки щодо осіб, до яких можуть застосовуватися такі заходи,обставин, за яких вони можуть вживатися, та строків таких дій, які мають встановлюватисьта дотримуватися. В законодавстві відсутня також вимога проведення проміжного переглядупостанови про втручання у право на повагу приватного життя та кореспонденції у розумніпроміжки часу або будь-яких строків для такого втручання, не передбачене додаткове залученнясудових органів для нагляду за діяльністю правоохоронних органів при здійсненні останнімиповноважень щодо втручання в приватне життя. У свою чергу відсутність обов’язкуорганів державної влади повідомляти особу про заходи спостереження, які було застосованоПідготовлено Русланом Тополевським, Центр правових та політичних досліджень «СІМ»http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1233228499Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 рок у № 1169 «Про затвердження Порядкуотримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використаннядобутої інформації» // http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1169-2007-%EF92