Скачати доповіді одним файлом - інформаційний портал ...

VI. ПРАВО НА ПРИВАТНІСТЬСупротивники щеплення посилаються на вітчизняне законодавство, стверджуючи необхідністьпроведення щеплення лише за згодою особи, а щодо особи, яка не досягла віку15 років, за згодою її батьків. Щодо заборони відвідувати дитячі заклади дітям, які не маютьщеплення, то вони стверджують, що це суперечить передбаченому у Конституції правуна освіту.Європейський суд з прав людини продовжував виносити нові рішення щодо порушенняУкраїною права на приватність. До цього часу, однак, не змінено законодавство у відповідностідо рішення у справі «Волохи проти України» що стосується порядку зняття інформаціїз каналів зв’язку.21.07.2011 р. Європейський суд з прав людини визнав у справі «Гримковська протиУкраїни» 33 державу винною у порушенні статті 8 Європейської конвенції з прав людиниі зобов’язав Україну виплатити заявниці 10 тисяч євро компенсації, за те що у 1998 р. білябудинку, в якому вона проживала, пустили вантажний транспорт, фактично зробивши вулицю,на якій стоять житлові будинки, частиною автомагістралі міжнародного значення.В результаті місцеві жителі потерпали від надмірного шуму, вібрації, пилу. На дорозі, що небула розрахована на таке навантаження, з’явилися вибоїни. За словами заявниці, місцевавлада замість того, щоб ремонтувати дорогу, засипала в ями відходи вугільного виробництва.Як повідомляється, санстанція, яка вивчала екологічну ситуацію на вулиці, встановила,що впродовж години там пройшло майже 130 машин. Половина з них забруднювали середовищевище норми, стверджують експерти. Зокрема, вміст міді та свинцю перевищувавграничні показники відповідно у 23 та 7,5 разів. Хоча у 2001 р. позивачка звернулася домісцевого суду і вимагала примусити місцеву владу надати родині інше житло та виплатитикомпенсацію через шкоду, завдану здоров’ю членам сім’ї, однак, суд відхилив клопотання,не надавши достатньо пояснень.Європейський суд з прав людини врахував, що українські органи влади не провели необхіднихдосліджень перед тим, як пустити по вулиці вантажний транспорт. Окрім цього,Наталя Гримковська не мала можливості відстояти свою позицію в національному суді,оскільки її позов відхилили в першій же інстанції. Хоча у Суду не було доказів того, щосаме автомагістраль спричинила хвороби членів родини Наталі Гримковської та тріщини наїї будинку, однак, на думку Суду кумулятивний ефект шуму, вібрації, забруднення повітряй ґрунту мав негативний вплив на родинне життя заявниці.10 лютого 2011 р. Європейський суд з прав людини визнав порушення Україною статті8 Європейської конвенції з прав людини у справі «Дубецька та інші проти України».Заявники (одинадцять українських громадян) стверджували, що органи влади порушилиправо на житло, особисте та сімейне життя, не захистивши їх від надмірного забруднення,створюваного двома державними промисловими підприємствами — шахтою«Візейська» та ВАТ «Львівська вугільна компанія». Діяльність цих підприємств призвела дозабруднення ґрунтових вод та ґрунту, осідання пилу, пошкодження будинків заявників, якізнаходилися в буферній зоні шахти. Питна вода завозилася нерегулярно, а руйнування будинків,викликане просіданням ґрунту, не було відшкодовано. Крім того, важкі екологічніфактори призводили до ускладнення сімейних відносин. Забруднення території призвелодо знецінення їхніх будинків і неможливості продати їх для того, щоб переселитися наекологічно чистішу територію.Незважаючи на те, що органи влади (зокрема, санінспекція) неодноразово вимагали відшахти вжити заходів щодо управління буферною зоною підприємства, в тому числі видаючиприписи щодо його закриття, однак воно все ще продовжувало працювати. Хоча директорашахти було зобов’язано надати житло мешканцям буферної зони, він цього не зробив, посилаючисьна відсутність державного фінансування. Звернення за захистом до національнихсудових органів було безрезультатним.33http://helsinki.org.ua/index.php?id=131158172499