Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Герметизм українського мистецтва. Чи є межа історичною спадкоємністю?У мистецькій практиці спостерігаємо подібний поворот. Виставкиконцепціїзливаються з великими проектами і виставленими предметами,якими вони часто фінансуються. Мистецькі журнали часто самі стають проектамидовкола панівної ідеї. Редактори тоді більше не відповідальні засхеми і напрям ідей журналу. Вони перетворюються на управлінців і адміністраторівтекстів, на які вони не мають більше жодного впливу, оскільки їхведе ідея-проект. Новий критик більше не займає жодної позиції стосовновиставок творів мистецтва, які мають бути об’єктом його аналізу, мистецькихдискусій, а провадить проект, що не звертається більше до його талан туі професійних знань.Критики мистецтва, що хочуть бачити себе «віщунами», часто стаютьпровісниками апокаліпсису мистецтва, боячись будь-якої новизни: або роздаючиейфорійні похвали найменшій новизні.Передбачення майбутнього мистецтва обертається або на свідченнязростаючого занепаду мистецтва і його руїни, або на пророцтво нового розквітуі святкування відродження. Критики, які бажають стати знаними,у більшості своїй б’ють на сполох, не відмовляючись при цьо му від ейфорійнихвихвалянь.Звертаємо погляд, наголошуємо на потреб всебічного аналізу мистецькихпроцесів України у XX ст. Першу спробу розв’язання такої конце пціїзробив Національний музей у Львові у вигляді нової експозиції «Українськемистецтво XX ст.». Цей приклад красномовний і, зрештою, він міг бути реалізованийтепер, оскільки протягом багатьох років згадана інституція зазнаваларепресій, а її співробітники були поскрибовані.Розгорнута експозиція є спробою узагальнення того, що нам далоостаннє сторіччя виміром, принаймні, у чотири покоління в західному регіоні,який протягом багатьох століть був поневолений і який у XX ст. ставмистецькою Меккою. Експозиція розкриває еволюцію української мистецькоїкультури на усіх етапах політично-культурних зрізів з відчутним прагненнямдо об’єктивного тлумачення якісних зрушень західної мистецькоїшколи. Можливо, цьому сприяли і передували ґрунтовні дослі дження мистецтваЛьвова 20–30-х рр., численні експозиції, що мали метою висвітленнятворчості тих або тих майстрів. Експозиція вартісна під кутом зору системногоаналізу усіх процесів, явищ, мистецьких угруповань чи товариств. Цяекспозиція є постійною.103