Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Науковим шляхом verites de faitчасові зміни — цей основоположний постулат дослідження і є вагомий аргументдля зоб’єктивізованого доведення того, що як історично насправді вершилосяна землях України, які образно-стильові трансформації відбувалися в свідомостінароду та митців, як формувалася система оцінок відліку мистецько-культурнихявищ. Цього у роботі, на жаль, бракує. У тексті трапляються русизми, полонізми(кляштор, суфіт, регули, нава, ружа, мушлей, «ось» замість «вісь», оздобленнясукенками, по типу вітражних і т. д.). Не вичитані також різного роду таблиці, щоілюструють викладені в монографії матеріали. Хоча місце таких довідкових документіввагоме: доповнюють ілюстративну частину, дозволяють робити порівняльніаналізи. У монографії бракує покажчиків іменного та географічного.Метод десятирічних наукових пошуків Наталії Урсу, що опромінює veritesde fait, за Г. Лейбніцем, не терпів поспіху, а вимагав копітливого, насиченого,роздвоєнням означеним між терпінням вченого перед очікуваним і усвідомленнямплинності часу, збирання мистецьких фактів, явищ, висвітлення процесів,які мали багатовікову реальність, але ми які протягом двохсотлітньої історіїУкраїни за умов царської, імперій австро-угорської та існування СРСР не веленобуло вивчати, — цей метод дозволив зосередити пильну увагу на всебічневивчення й висвітлення сакральних пам’яток домініканського ордену на земляхУкраїни. Наталія Урсу змогла науково осягнути мистецьку спадщину ченцівмендикантів (від — mendicus, жебраки), одного з найвпливовіших релігійнихзгромаджень в Європі. Такої самої пильної уваги в науці, вважаємо, вимагатимеу недалекому завтра спадщина народів усієї України, зокрема, єврейського,кримськотатарського, вірменського, болгарського і т. ін., чия мистецька культурастала інтегральною часткою загальноукраїнської культури. Отже, залишається,за давніми, єдиний шлях — creatio continua (безперервне творення), тобтошлях постійних наукових пошуків, гіпотез і дефініцій.1. Наталія Урсу. Мистецька спадщина домініканського ордену XVII–XIX ст.на землях України. — Кам’янець-Подільський, 2007. — С. 367.