Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорукму через емоційне прочитання барв. У портреті відчутне намагання передатиповноту тілесної краси, а в інших композиціях того часу змішування фарбна палітрі доведено до того моменту, коли тілесний колір виповнюється світлом(«Жіночий акт», «Дівчина з квітами», «На пляжі», «Портрет дівчини»).Художник замислюється над красою оголеного жіночого тіла, яке завдякивміло взятому тону панує в царстві природи. Сцена «Виймання колючки»(1933) розкриває Винниченкове сприйняття моделі на тлі краєвиду через митьемо ційної відвертості, ліризму й очевидної гармонії з краєвидом, виповненимсонячною зеленню на узліссі й золотом осяяної трави. Тілесна краса жінокпереконлива в аргументаціях основної барви, ґрунтовно проробленої в тонахі напівтонах.Композиція «Читання» (1931) передає той стан, коли готовність художникавиявити внутрішню суть жіночого образу примушує його активізувати діюбарв. Щодо цього сіра срібляста сукня, малинова шаль, червоне крісло, білемере живо суголосні зі світом жіночих уподобань, настроєвої почуттєвості.Винниченко малював людей, близьких йому за станом душі, вінне перети нав межі, за якою розпочиналася праця на замовлення. Власнихтворів, як правило, не продавав, тому портретував лише тих осіб, які щосьзначили в його творчому житті.Аналізуючи твори Винниченка, Гординський тримав у полі зору тезу,що «в цілому ряді натюрмортів, речах зовсім безпосередніх, відчутих тоімпресіоні стичне, то експресіоністична, Винниченко займається проблемамифарби, даючи не раз шедеври…» Своє спостереження він закінчує абзацомузагаль нюючого характеру: «…Винниченко прийшов до Парижа зі Сходу.Люди «сходу» завсіди приносять із собою крайності, або розпачливий експресіонізм,або надто сильне декоративне відчування, дуже цінну річ, алеяка все заводить там, де йде мова про малярство» [24].Отже, Винниченко як типовий репрезентант імпресіоністичної школипостає перед нами в жанрових окресленнях портрета, краєвиду, натюрмортуі квітів. Як і кожний художник пленерного спрямування, він робив численніекзерсиси не лише олією, а й акварельними фарбами, часто олівцем, тушшю.Останні мають характер імпровізаційно-спостережних з точною фіксацієюзображених об’єктів, натурною достовірністю. Деякі з них навіть аматорські,чисто особистісного спрямування (в різних способах малюнка, акварелі), з конкретикою,точністю передачі портретних рис, просторових відношень, пейзаж-150