Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр Федорукщо з молоком матері увійшла до свідомості кількох поколінь. Найсильнішівияви прориву і найсміливіші спроби й особистісні ініціації пасують передвиявами тотальної мистецької ізоляції, в якій перебуває сучасний мистецькийсоціум. Хоча рух манівцями, динаміка творчої компіляції, спроби виходуокремих одиниць відчутніші щораз сильніше.Герметизм внутрішній у нас закладено попередньою постсоцреалістичноюепохою, це — творча відрубність, алієнація, відрив від важливих мистецькихакцій, незнання мов, спроба дій «на власну руку», відсутність практичнихнавиків у методах і способах пропаганди власної творчої ініціативності,творча: роз’єднаність (групівщина) перед наступальними рекламнимиефектами, що мають професійну стабільну орієнтацію на Заході, рівно ждикі нецивілізовані уявлення про мене джмент на Заході і поняття обов’язку,відсутність у перехідних ринкових ситуаціях сучасної філантропії, благодійнихпожертвувань на розвиток мистецтва (для прикладу: Філліс Уоттіс1997 р. виділив $67 млн. на розвиток Музею образотворчого мистецтвав Сан-Франциско, родина Хоббі — $33 млн. для бібліотеки Райського університетув Техасі і для мюзик-холу в Хьюстоні). Герметизм внутрішній маєісторично-соціальне підґрунтя і вмотивований часовою парадигмою, він дієяк релікт попередньої доби.Природа зовнішнього герметизму зумовлена перехідним станом: частковимвідривом від соціалістичної тоталітарної доктрини і страхом передвідносинами. Ця ознака відчутна зрештою в усіх сферах української культуриі, як нам здається, насамперед у кінематографі. А також в образотворчомута декоративному мистецтві, що пов’язані з виробництвом. Ми булиштучно роз’єднані з західною цивілізацією й культурою XX ст., особливоповоєнного періоду. Нам з дитинства прищеплювали: радянське — найкраще.Й відставання соціалістичної ментальності сукупно з цивілізацієюз кожним новим десятиріччям ставало дедалі катастрофічнішим, воно«переросло» у прірву, з якої вирватися було неможливо. Ми стали носіямизагадкової культури, про яку мало чули і ще менше писали, що викликалазацікавлення через відому притчу: заборонений овоч скуштувати треба.Західна міфологізація поняття «Ля Рус» обіймала уявлення про соціалістичнийконтинент як єдино цілісне коло, тоталітарно замкнене куртиною «ЛяРус», і не допускала навіть уявлення про існування штучно з’єднаних народів,націй, народностей, ефемерна єдність яких була спричинена насиль-86