Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Мистецтву потрібна опіка державися початок і твориться те, що стає почат ком, — в цю подальшу хайдеггерівськудумку вписуються наші уявлення про прогрес українського пластичногомислення і його зрослу активність.Сучасна пластика багатовимірна, полістильова. Продукт су часної мистецькоїкультури — скажімо, черкаський художник Микола Бабак, з йогочутливим камертоном постмодернізму, як рівно ж опозиції супроти нього,з високим злетом колажних постулатів у вигляді суто українських асамбляжів.З того самого високого позему киянин Олександр Бабак, що інтерполюєв надпростори і надчаси минулого і майбутнього через сучасне. Аболітургійно зречений у високому месійному пори ванні Сергій Панич чи з прозороюв чутливій зраненості ду шею Олександр Сухоліт. Або зметафоризованийфольклорни ми символами, знаками Олександр Бородай, далі такірафіно вані естети, як Петро Бевза чи Петро Лебединець. У каталозі «Сучаснемистецтво України» Тамара Лі відшукує спільний і вартісний знаменник:«Світло творчості дає надію». Пластика в деструктованому соціумі відчуласмак свободи.Важливою доменою залишається дальший творчий пошук. Це унікальнийісторичний шанс активізувати пропозиції, ініціати ви. Будьмо уважнішідо сучасного українського мистецтва, подбаймо про нього, а у зрізі державице означає не залиша ти його на самотині, напризволяще.У державі, чи не єдиній серед усіх європейських держав, не має музеюсучасного мистецтва. Жодне місто України, включ но з своєю оновленоюстолицею, не може похвалитися збіркою творів видатних майстрів сучасності— зірок найпер шої проби від Карпат до Донбасу, від Полісся до Таврії,попри претензійні спроби приватних галерей, артгруп чи смаковихкон’юнктурних салонів обійняти поняття загальнодержавне, національне,що в організаційних уявленнях набуло ко мерційної якості.Нема державної галереї сучасного мистецтва України, і су часне українськемистецтво, огорнуте зіжухлим листям чинов ницьких обіцянок та запевнень,самотужки борсається з артринком, роблячи відчайдушні спробивистояти перед гігантичними проектами Заходу у вигляді індивідуального чигрупово го форсайду. Спілка художників України довгі роки виношува ларожеву мрію одержати виставковий павільйон сучасного мистецтва. І такмало бути, бо у центрі Києва на високому па горбі була зведена репрезентативнаспоруда, що могла ком пенсувати галерею сучасного мистецтва.123