Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Сила і ніжність Христини О’Ніл«А» або «а», що скеровані в такий спосіб, аби «ей мен» жив, як йому заманеться,і рухався, а не стояв на місці, тобто рухався так, як цього забажаєавторка. Містифікація?Але з розрахунком на дистанцію гри і дотепу. Бо «ей мен» — постатьводночас зреалізована і видумана, бачена і не бачена, активна і пасивна. «Еймен» унаявлює еволюцію лексем, а з іншого боку — натяк на « pop-up»,комбінації з неймовірною гравітацією видумки знаменитого нью-йоркцяРоберта Сабуди.«Ей мени» у процесі постдадаїстичних поезографічних інваріаційзаступили вневдовзі «дей мени» (етимологічне від demon, «ей-доли» (від —idol, лялька) і т. ін. з наростаючою кількістю обігрування літер, слів.На графічно-дизайнерському материку-полі зійшлися і порозумілися творчагра та творча уява, а результатом порозуміння стали візуальні містифікаціївеликого калібру, наприклад, «перетікання» «ей мена» у «дей мена», абоанімаційна узгідненість лексем «amen» і «shade» — людина і тінь…Асоціативний комплекс поезографічних композицій художниці якоюсьмірою нагадує тіні забутого «неслужащого дворянина» з пирятинськихпоміщиків Лупи Грабуздова, вихованця Нарбутової музи. Концептуальнаналаштованість поезографічних дизайнерських ініціатив Хр. Перейми-О’Нілрозвиває постмодерні образні сполуки, надзвичайно прості і привабливі,часом незвичні і від того симпатичні, з них виткані нитки людськості, добраі тепла, затишку, які завжди приносять і завжди даровані кожному, хто спізнаввартість родинного дому — надійного оберега людського щастя. Може,в цьому найбільша привабливість постмодерної спрямованості творчостіхудожниці з штату Огайо. Знаний американський відеохудожник ДжадЙолкут, який ще в 1960-ті рр. робив відео-композиції в нью-йоркськомумузеї Уїтні, у статті про Христину Перейму-О’Ніл виніс основну думкув заголовок «Сила і ніжність квітів». Повторимо за ним, додавши від себе— не лише квітів, а можливо, набагато більше: сила і ніжність жінки!