Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олександр ФедорукВідчуваємо: бесіда втомлює Барку. Усміхається втомлено. За вікнаминіч і дощовиння. Прощаємось, він підіймається, а потім далі сидить на своємуліжку ас кета. Пригадую незабутню Іванну Нижник-Винників [3] у «Закутку».У моєму блокноті, прощаючись, написала:«Моліться за нас, бідних дітей України!»Більше я її ніколи не бачив. Але часто думаю про неї, й вона —зі мною.Ніч… темна заворожена… як з відра, не вгаває злива… блукаємо… заблудилися.Машина втис кується в розмочений бетон автостради. Жартує Коць:— Нічого, в нас усіх вистачить духу. Виберемось.Про що б це? Але киваю головою, знаю-бо — вибе ремося! Требав цьому світі легко дихати. І жити! Й раптом спалахи світла, осяяння надсвітом, — автострада в огнях електрики від краю до краю.Йдемо до осяяння, до світла? З усім моїм знедоле ним, втомленим, згорьованим,зневіреним, з усім моїм безконечно терплячим, лагідним, добримлюдом у моїй Вкраїні… Йдемо таки.Київ — Ґлен-Спей, 19981. Василь Костевич Барка (16.07.1908, с. Солониця Лубенського повіту на Полтавщині— 11.04.2003, Ґлен-Спей поблизу Нью-Йорка, США) — український письменникі перекладач. 1943-го емігрував до Франції, згодом — до США. Серед творів:«Шляхи» (1930, збірка віршів), «Цехи» (1932, збірка віршів), «Рай» (1953, роман, виданийв Америці), «Океан» (роман), «Жовтий князь» (1963, повість, вийшла друкомв Америці), «Король Лір» (переклад), «Апокаліпсис» (переклад для українського виданняБіблії). — Ред.2. Див., наприклад: Маланій О. О. Художній часо-простір поезій Василя Барки:Автореф. дис. … канд. філол. наук. — Київ, 2003. — Ред.3. Іванна Нижник-Винників (1912, Львів — 1993, Мужен) — українська художниця.Закінчила гімназію у Львові, упродовж 1929–1935 рр. навчалася в малярській школіО. Новаківського. З 1946 р. жила в Парижі. Від дружини В. Винниченка, Розалії, яка померлау 1959 р., з якою вона приятелювала, художниця разом з Ю. Кульчицьким придбалавинниченківський «Закуток» у Мужені на Рів’єрі (південь Франції), де продовжувалапрацювати не тільки як живописець, але й як керамістка і килимарниця. — Ред.